Особисті практики, що підвищують енергію від лідерів думок

Ефективність в бізнесі неможлива без уваги до особистих потреб. Як створити систему, в якій є місце і для бізнесу, і для життя? Яким чином сформувати «цикл», що дозволяє тримати ситуацію під контролем і системно рухатися вперед? Як зробити команду більш вмотивованою й креативною? Як подолати «матрасну хворобу» й перетворитись з «червоної директорки» на сучасну лідерку з екологічним мисленням? Як створити простір, де народжуються нові сенси? Які корпоративні традиції, особисті ритуали і конкретні практики використовують лідери думок для підтримки ресурсного стану  і підвищення енергії? Відповіді на ці та багато інших питань читайте в коментарях власників і СЕО українських компаній.

• Артур Лупашко, засновник групи компаній Ribas Hotels Group

Особисті практики для ресурсного стану

Мій день починається рано — о 7:00, незалежно від того, коли я ліг спати. У вихідні графік трохи м’якший: субота — 8:00, неділя — без обмежень. Зранку я завжди залишаю 30–40 хвилин для себе. У гарну погоду це коротка прогулянка, у дощові дні — сніданок, приготовлений власноруч, вправи на баланс-борді або зарядка під улюблені платівки.
О 10:00 я вже в офісі. Починаю роботу з планування: звіряю задачі з Google Calendar і маю коротку 15-хвилинну розмову з бізнес-асистентом. Протягом дня практикую «глибоку роботу» — кілька годин, коли зосереджуюсь лише на одній задачі без відволікань. Це допомагає бути максимально ефективним.

Щовечора приділяю час рефлексії — у календарі це позначено як «кайзен-час». Інколи він буває зранку або посеред дня. Це простір для аналізу й підбиття підсумків.

Окремо хочу згадати ритуали усвідомленого задоволення. Час від часу влаштовую чайні церемонії або дозволяю собі вечірню сигару. У ці моменти я зосереджений лише на смаку, запаху, температурі. Це своєрідна медитація, яка повертає відчуття радості й смаку до життя.
Джерело натхнення для мене — сім’я. Я свідомо залишаю хоча б один повний день на тиждень для родини без гаджетів і роботи. Це заряджає енергією й мотивує розвивати довгострокові проєкти.

Приклад моєї практики
Однією з найцінніших для мене стала практика ранкового планування й вечірнього аналізу. Вона народилася з потреби структурувати день і не втрачати фокус серед безлічі завдань.
Щоранку я переглядаю календар, визначаю ключові пріоритети та уточнюю задачі з асистентом. Увечері виділяю час для аналізу: що вдалося зробити, які рішення були ефективними, що потребує уваги завтра. Цей «цикл» дозволяє мені тримати ситуацію під контролем і системно рухатися вперед.
Практикую це вже кілька років і бачу чіткий результат: знизився рівень стресу, зараз я швидше приймаю рішення, з’явилось більше простору для творчості. Коли ти регулярно аналізуєш свої дії, то вчишся робити правильні висновки й уникати повторних помилок.

Отже, найважливіший урок, який я засвоїв: ефективність у бізнесі неможлива без уваги до особистих потреб. Якщо ігнорувати відпочинок, фізичну активність чи час із близькими — виснаження неминуче. Баланс — це не ідеальна рівновага «50 на 50», а гнучкість і здатність перемикатися залежно від обставин.
Для себе я встановив кілька правил: після 20:00 не працюю (крім форс-мажорів), делегую й довіряю команді, а в календарі планую не лише зустрічі, а й особисті моменти — обід із родиною чи прогулянку. Так я створюю систему, у якій є місце і для бізнесу, і для життя.

Як керівник, я прагну допомагати колегам знаходити власний баланс. У нас в компанії гнучкий графік, корпоративні заходи для відпочинку, ми заохочуємо брати відпустки вчасно. Це робить команду більш вмотивованою й креативною.
Моя порада іншим керівникам проста: не бійтеся делегувати та довіряти людям. Це відкриє для вас простір для стратегічних рішень і подарує час для життя поза роботою. Гармонія керівника неминуче транслюється на команду і позитивно впливає на бізнес у цілому.

• Ростислав Вовк, СЕО та співзасновник Kormotech

Мої джерела ментального відпочинку та перезавантаження

У мене є декілька сталих практик, які допомагають тримати себе в ресурсі.
Перша — щоденне вітання з колегами. Якщо я у львівському офісі (або будь-якому іншому з понад шести наших офісів), то завжди особисто вітаюся з кожним працівником. Це не просто формальність — короткі фрази, обмін енергією, настрій колег — усе це надихає і дає відчуття пульсу компанії. Це така собі корпоративна традиція, яка допомагає бути включеним, чути досягнення і навіть вловлювати проблеми ще на старті.

Друга — вечірній спорт. Після 19:00 я не працюю (за винятком річного звіту або важливих подій). Три дні на тиждень займаюсь йогою (понеділок, середа, п’ятниця), у вівторок та четвер — загальні фізичні вправи. Це моє джерело ментального відпочинку та перезавантаження. Після навіть найважчого дня я виходжу із залу повністю оновленим та відпочившим й готовим до роботи.

Третя — натхнення в подорожах. Бізнесові відрядження, особливо до США, — це мої інтелектуальні «відпустки». Саме там я ловлю інсайти, нові ідеї, натхнення для змін. США — країна підприємців, яка мотивує думати не лише про прибутки, а й про розвиток компанії.

Одна з моїх улюблених практик — та, що з’явилася інтуїтивно. Щоранку думаю над ідеєю, яку можна реалізувати в компанії цього дня. Я думаю про одну ідею, яку міг би втілити в компанії саме цього дня. Це простий, але потужний спосіб налаштувати себе на креатив і продуктивність з самого ранку.
Ці практики — мій баланс. Після дуже насичених днів, коли мозок буквально «закипає», я йду в зал — і через годину повертається ясність думок, енергія, спокій. Я повністю переключаюсь. І саме тому я ніколи не сумніваюся — йти чи не йти на тренування. Це вже частина моєї рутини.

Отже, як пережити суперскладний час, в якому ми зараз живемо? Я маю на увазі війну, тривоги, постійне недосипання. Моя відповідь — спорт і щоденні ритуали. Вони залишаються моїм фундаментом. Це те, що дає змогу витримувати напругу і йти далі. Вони не просто допомагають відновлюватися. Вони тримають мене на плаву, допомагають приймати рішення, зберігати лідерство і підтримувати команду.

• Якоб Ааруп-Андерсен, СЕО Carlsberg Group:

Якоб Ааруп-Андерсен очолив компанію 1 вересня 2023 року. За його словами, він із нетерпінням чекав приєднання до Carlsberg: «Я завжди захоплювався унікальною спадщиною та сильними цінностями Carlsberg і з нетерпінням чекаю подальшого розвитку». Перші місяці роботи в Carlsberg Group Якоб присвячує командам на ринках у світі. Україна стала однією з перших країн, яку відвідав новообраний CEO Carlsberg Group.
«Найкращий лайфхак для продуктивності, який я знаю? Це ФСХ.
Не секрет, що життя генерального директора може бути насиченим. Оскільки наші бренди присутні на понад 100 ринках світу, я проводжу багато часу в повітрі, і ці години часто є єдиним часом без перерви, коли я можу зосередитися.

Коли Bloomberg запитав мене про мої найкращі поради щодо продуктивності, ось чим я поділився: я ніколи не користуюся Wi-Fi під час польоту. Ці години для мене священні – це мій час глибоко подумати, спланувати заздалегідь і зосередитися без будь-яких відволікаючих факторів. У світі, який завжди пов’язаний, створення простору для ясності, безсумнівно, є важливим.
Але справжня основа моєї продуктивності – це ФСХ: Фітнес, Сон, Харчування. Це просто, але працює. Коли я дотримуюся цього, я підвищую енергію, створюю внутрішній стан ясності, щоб керувати, приймати рішення та залишатися в ресурсі у різних часових поясах.
Продуктивність – це не лише інструменти чи тактика. Вона починається з вашого піклування про себе».

• Наталія Єремєєва, менторка, співвласниця компанії «Stekloplast» та віцепрезидентка Спілки українських підприємців

Моє життя – це дієслово. А ще – дисципліна

Для мене важливі ритуали, які я роблю щодня. Вони змінили мій фізичний та емоційний стани, позитивно вплинули на стиль комунікацій в колективі, стосунки в родині. Років десять тому я була «червоною директоркою» і часто від кризових зовнішніх подій, які трапляються в бізнесі, я проявляла агресію і могла влаштовувати бурхливі суперечки, голосно лаятись і тупати ногами. Зараз, під час війни, до бізнесових факапів додались «прильоти» та різні воєнні несподіванки, які щодня виводять зі стану спокою. Мої ж ритуали допомагають бути більш врівноваженою, мудрішою і впевнено керувати своїми емоціями.

Я добре усвідомила, що мій внутрішній стан впливає на бізнес. Коли у мене всередині агресія, жага до боротьби, опору, лайливі слова, то і навкруги розгортаються агресивні події. Коли ж моє життя стало більш рівним та плавним, то й події навкруги мене стали більш керованими і спокійними. Я розвинула якості інтегратора і це дозволило змінити стиль спілкування і вирішувати складні ситуації більш ефективно.
І, звісно, для внутрішньої трансформації були потрібні певні практики, дисципліна і час. А почала я практикувати випадково. Якось до мене зайшов друг Геннадій, розповів про одну техніку і сказав: «Наталю, я вам дуже раджу, спробуйте… це крижаний душ!». Я дуже поважаю людей, розумніших за мене. Якщо хтось мені щось порадив, я вважаю, що це не просто так. Тоді я не розуміла, якими будуть результати застосування поради. А тепер щоранку посилаю Генадію щиру подяку. Слухайте друзів, поганого вони не порадять. Геннадію, величезний тобі респект!

Зараз і ви дізнаєтесь подробиці та мої інші техніки підвищення енергії. Рекомендую, бо перевірила власним досвідом. Але почнемо здалеку. Мій найулюбленіший ритуал – це час, проведений в небі, це аеропорти й літаки. Летіти чи підлетіти до будь-кого, до друзів, по роботі, на зустріч – це стиль мого життя. Але для того, щоб це працювало, потрібен особливий стан, якого можна досягти через спеціальні практики.

До війни я багато літала Україною. Для цього доводилось просинатись дуже рано, о 4:30, щоб долетіти до ключових міст нашої країни. За один день я могла дістатися Києва, Львова, або Одеси. Власне, навіть зараз, щоб багато літати, часто доводиться підійматися о четвертій або о п’ятій годині ранку.

Щоб бути в ресурсному стані в аеропорту та літаках, потрібно зробити перший крок – стягнути себе з ліжка. Друзі, «матрасна хвороба» є у всіх. Її неможливо вилікувати антибіотиками чи іншими ліками. Вона долається лише одним – мати силу волі і впевнено здерти себе із ліжка. Але в мене є ритуал, як після цього стати активною, енергійною і випромінювати позитивні емоції. Потрібно одразу з ліжка засунути себе під крижаний душ. До речі, в Україні він не дуже холодний. А ось, наприклад, у Копенгагені з душу ллється просто рідкий лід. В Амстердамі теж дуже холодна вода. Отже, я шукаю і знаходжу крижаний душ в різних куточках світу.

При цьому потрібно вдягти навушники і включити найулюбленішу, найактивнішу, динамічну музику, щоб під краплями крижаної води ще й активно потанцювати і потім вийти звідти дуже енергійною. Так, у крижаному душі енергія дійсно включається на повну. Застосування практики крижаного душу я перевірила особисто, вона круто працює. А зараз я перейшла на новий high level рівень – це крижана ванна. Але про це розповім вже іншим разом.

Другий ритуал після крижаного душу, якщо є час, – йога. Я займаюсь з чудовими тренерами з Канади та з США. Йога наповнює силами зсередини. Я дуже люблю активну йогу. Щоб після занять я відчувала, що не просто практикувала асани, а ще й зарядилася енергією. Потім ще можна спокійно потягнутися. Тобто, спочатку активна йога, потім – розтяжка.

Наступна практика прийшла з початком війни. І це медитація. Бо коли активно літаєш, маєш крижаний душ, йогу, то «табун диких коней» в голові можна заспокоїти лише одним – медитацією. 20-30 хвилин у тиші гармонізують мій внутрішній стан. Я входжу в особливий простір, де вимикаю мозок. Іноді мені дуже складно це дається, бо мій мозок постійно працює. Часом, з 20 хвилин медитації заспокоїтись не виходить, бо я весь час про щось думаю. А іноді навпаки – я кайфую і наповнююсь спокоєм.

Та коли медитація не допомагає і мій мозок весь час про щось думає, я підтягую четвертий ритуал, якому приділяю окремий день. Підіймаюсь драбиною до найвищих антресолей, відкриваю шафи і починаю викидати все непотрібне. Впевнена, що у всіх нас там є купа речей, які не потрібні. Колись відкладали на «чорний день», планували комусь подарувати, думали, що колись знадобиться. Але тут потрібно проявити категоричність. Ніяких «колись» чи «можливо».

Я збираю непотрібні речі, складаю їх у сміттєві мішки. За п’ять – шість годин квартира починає дихати. А я відчуваю, що мозок, зайнятий очищенням квартири, теж поступово очищується. Квартира наповнюється свіжим повітрям, а я відчуваю легкість і оновлення. А якщо свіже повітря, свіжа голова, то можна знову до крижаного душу і летіти по справах будь-куди.
Зараз я вже більш усвідомлено купую речі, підтримую благодійні ініціативи, свідомо споживаю і розумію, який вплив мають мої дії на довкілля та екологію.

Ось такі мої ритуали. Дуже вам їх раджу. Бо коли починаєш день о четвертій ранку, незалежно, в якій ти країні перебуваєш, можна встигнути набагато більше. Зробити більше зумів, зустрічей, комунікацій із різними людьми, відчувати і бачити глибше на стратегічному і тактичному рівні.
Як мої практики допомагають у бізнесі? Зараз я випромінюю енергію, оптимізм і дивовижним чином на мою енергію притягуються люди. Умовно кажучи, комусь я роздаю Wi-Fi, комусь заряджаю акумулятор, а комусь – підживлюю генератор. А з генератора людина вже сама зможе виробляти енергію, підтримувати інших, а не сидіти на моєму Wi-Fi.

Які три головні трансформації відбулися після того, як я впровадила нові ритуали? Я стала спокійнішою, і зовнішні події стали приходити спокійніше. Я почала більше встигати за день, бо починаю день раніше. Я відчула здатність об’єднувати і підтримувати людей, моя енергія заряджає, мотивує моє оточення. Таким чином я можу позитивно впливати на світ, змінювати й допомагати тим, хто потребує моєї підтримки і супроводу як менторки.

Мої головні ритуали я роблю щодня. Звісно, для цього потрібна дисципліна. Але результати того варті! Вкладені зусилля налаштовують на ресурсний стан, задають потрібний ритм, надають впевненості. Відповідно, підвищується продуктивність роботи мій особистий і в команді, тренується фокус уваги, виникає відчуття гармонії, спокою, більш збалансованих стосунків в родині, щастя та задоволення від результатів роботи. Чого я і вам, колеги, щиро бажаю.

• Оксана Аккерман, засновниця PR buro Ackermann, телеграм-каналу Magic&PR та YouTube-каналу «DeBusiness?»

Я раніше жартувала, що про мої стосунки з відпочинком можна писати голлівудські сценарії в жанрі мелодрама.

По-перше, більшу частину свого життя я була знатним досягатором. По-друге, контролером та перфекціоністом. По-третє, мені було соромно просто лягти та лежати. Більше вам скажу – кілька років тому я могла би очолити людей, які вважали, що «відпочинок – це для слабаків» та знаходили мільйон аргументів на користь того, що конкретно в їхній ситуації відпочинок не є можливим.

До певного часу я із цим нічого не робила, тому що воно у мене, скажімо так – «не боліло». Я би навіть сказала, що дуже допомагало в житті та кар’єрі. Я жила за принципом «найкращий відпочинок – зміна роду діяльності» і на вихідних чи у відпустці постійно чимось займалася. Мені щиро здавалося, що я можу будь-яким чином знущатися над своїм організмом, але рівень моєї енергії завжди буде як у дитинстві. Допоки тіло не сказало: «Прощавай, дорогенька!».

У моєму випадку з ладу вийшов травневий тракт. Я могла їсти вівсянку на воді і мене забирала швидка під крапельницю. За півроку я схудла на 10 кг і вага продовжувала критично знижуватись. Паралельно з цим моральний стан досяг того рівня, коли я почала розуміти, що навіть якщо мені зараз дадуть всі гроші та можливості світу, мені байдуже. Я хочу тільки одного – лежати із закритими очима і не ворушитися.

В якийсь момент я потрапила до рефлексо-терапевта. Він годину чаклував над моїм тілом, намагаючись прибрати спазм, а потім зупинився і спитав:
– Жити хочеш?
– Хочу, – відповіла я.
– Ні, не хочеш, – заперечив терапевт. – Якщо не зміниш спосіб життя, наступного разу ми зустрінемося в реанімації.

І ось тоді я по-справжньому злякалася. З цього моменту почався мій «зворотній» шлях до мого здорового, ресурсного стану.

По-перше, за допомогою психолога я зрозуміла, що пора дістати свої уявні списки людей, яким я щось хотіла довести у цьому житті, визнати, що я вже все довела і заспокоїтись. Плюс розібралася з причинами своєї тривожності, яку я компенсувала активною зайнятістю.

По-друге, я пішла на тренінг по відпочинку. Виявилось, що йога, зустрічі з друзями, тиждень по екскурсіям бігом по місту, зависнути в соцмережах, сходити на виставу тощо – це не відпочинок. І загалом все, що не сон та спокій – це не відпочинок. Відпочинком вважаються дихальні практики, нідра-йога, медитації, детокс від новин та соцмереж, легкі та спокійні книги, сон. Все. А ідеальною для людини вважається система відпочинку «4 рази»:

• 1 раз на день: від 15 до 60 хвилин на перезавантаження
• 1 раз на тиждень: 24 години виключно для відпочинку
• 1 раз на місяць: на 2-3 дні повне відключення та зміна обстановки
• 1 раз на рік: від 20 днів «бабусин режим» у вигляді санаторію чи ретриту

Впроваджувати в цю історію хобі та активності можна лише за умови твого абсолютного стану «я в ресурсі». У всіх інших випадках ти будеш забирати у організму, а значить розплачуватись здоров’ям.

Цієї філософії я дотримуюсь з 2021 року. За ці чотири роки я закріпила собі декілька правил-звичок:

• Всі мої друзі та колеги знають, що звати мене кудись у неділю немає сенсу. У мене святий день – я лежу. Буквально, весь день просто лежу, їм та щось читаю або дивлюсь.
• Під час відпусток я заборонила колегам нагадувати мені про роботу навіть на хвилинку. Виявилось, світ від цього не перестає існувати і всі прекрасно справляються без мене.
• Десь раз на місяць я влаштовую собі день-два без телефона повністю. Не можу передати словами, скільки енергії це повертає!
• З початку цього року я впровадила в агенції 4-денний робочий тиждень. Спочатку тестово, потім ми втягнулися і виявилося, що ми прекрасно все встигаємо, а бонусом я маю більш ресурсну себе та команду.

Ну і на постійній основі я працюю з тілом та психологічним станом. Просто обрала для себе найбільш комфортні мені інструменти. Ним виявилися – масаж (раз на тиждень), імпровізаційні танці (два рази на тиждень), психолог (раз на тиждень), тілесна психотерапія (раз на 1,5-2 місяці) та баня (раз на 2-3 тижні). Якщо трапляється особливо важка ніч з обстрілами, я залишаю собі та команді виключно ті задачі, які не можна перенести на завтра, якщо таких немає, ми всі беремо вихідний, щоб відновитися.

На завершення хочу сказати, що мені спочатку доводилося заносити відпочинок собі в календар і робити зусилля, щоб нікуди не бігти. І ще мені реально було страшно змінювати своє життя під потреби свого організму. Я пішла з корпоративного світу у власну справу здебільшого заради можливості самостійно планувати свій графік і там ніхто не давав мені гарантій, що все вийде. Я вчилася ставити свій стан на перше місце, навіть якщо мене запрошували на дуже цікаву подію, у дуже вигідний проєкт, чи хтось ображався на мою відмову.

І врешті-решт я можу абсолютно точно стверджувати, що немає нічого неможливого для людини, яка одного дня відчула, що якщо закінчиться вона, все, що у неї є, вже ніколи їй не знадобиться. З того часу, я завжди пам’ятаю про те, що «Я», звичайно, остання літера в алфавіті, але все ж таки перша в будь-якому починанні. Особливо, якщо мова йде про твоє життя.

• Олена Ведмідь, CEO комунікаційної агенції Postmen

Вечері в саду, що об’єднують незнайомців

Для мене головна практика відновлення – це вечері в саду. Сад у нашому дворі розпочав робити мій чоловік Ярослав, але після його раптової смерті півтора роки тому я вирішила продовжити його справи та завершити будівництво саду.
Спочатку я злилась і на нього, і на себе, бо не розуміла: для чого будувати сад під час війни. Але незабаром в моє життя ввійшла філософія українського мислителя Олександра Філоненка, для якого вирощування садів – одна з ключових тем. У його лекціях сад з’являється як простір формування особистості, а садівництво – як метафора життя у війні.
Філоненко говорить про те, що сади – це сучасні аналоги храмів. В Середньовіччя люди починали будувати храми і знали, що ні вони, ні їхні діти чи внуки не зможуть побачити завершення цього будівництва, оскільки процес розтягувався на століття. Так само і з садами – коли ми починаємо, то можемо ніколи не побачити результат. Сади виховують людину з довгою надією, і поки ти будуєш сад, сад – будує тебе.

Мій досвід поступово перетворив цю ідею на особисту практику. Сад став місцем, де я збираю друзів, простором, де народжуються нові сенси, розмови, спільноти. Кілька разів на місяць я запрошую на вечерю незнайомих між собою людей з різних сфер. Ми живемо у своїх «бульбашках» і часто думаємо, що знаємо всіх, але це не так. Навколо безліч чудових людей, і українці сьогодні особливо потребують об’єднання.
За одним столом зустрічаються бізнесмени, митці, науковці, військові, журналісти. Ми спілкуємось, мріємо про майбутнє, ділимося досвідом, слухаємо звуки саду та музику. Сам процес підготовки – готування їжі, сервірування столу, свічки, музика – для мене вже є медитативною практикою.

Гості кажуть, що це пригода: приїхати на вечерю й не знати, кого зустрінеш. Спершу завжди трохи незручно, але наприкінці вечора всі йдуть з новими контактами, історіями та рефлексіями. Кожна вечеря не схожа на іншу, але їх об’єднує те, що ми проводимо кілька годин без телефонів і завжди знаходимо нові зв’язки, спільні теми чи спільних знайомих.

Мені цікаво, які сенси відкриються далі та куди приведе цей шлях. Поки мені подобається, я продовжую і роблю те, що надихає мене та людей навколо. Бо здається, це те, що нам потрібно – видихнути та трохи повернутись у відчуття дитинства. А ще – формувати нові спогади. Тут і зараз. Такі зустрічі відновлюють мене особисто і дають сили рухатися далі в роботі.

Важливо, що ми не втікаємо від реальності. Ми живемо у країні, де йде війна. І тому для мене неприйнятно робити вигляд, ніби все добре й можна зануритися у відрив від реальності. Деякі люди так далеко уходять у духовні практики, що складається враження, ніби ми живемо у різних країнах і говоримо різними мовами.
Мої вечері в саду вигадані для відновлення та наповнення, щоб вистачило сил для цього марафону та дало надію на перемогу. Війна надовго, і ми не можемо дозволити собі вигоріти зараз.

Я бачу, як вечері в саду допомагають людям та мені особисто: ми виходимо після них хоча б трохи, але щасливішими. Мій бізнес, комунікаційна агенція Postmen, існує на перетині креативу та сенсів. Коли я здатна наповнюватись енергією, я можу створювати нові сенси і для себе, і для інших.

Історії про початок кар’єри наших колег читайте за посиланням: ЗГАДАЙ, ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ… Історії про початок кар’єри