Рік війни. Усвідомлення, висновки, плани на майбутнє

Оксана Тодорова, президентка Асоціації корпоративних медіа України: «Війна змінила майже все. Але вона ще більше налаштувала на неполегливу працю, відповідальність, емпатію, підсилила жагу до життя, нашу сміливість і віру. Ми стали сильнішими. Ми відчули єдність нації. Ми навчились розподіляти сили, допомагати справами, турбуватись, дякувати вголос. Ми навчились приборкувати лють і шалений біль та спрямовувати енергію на відновлення країни і розвиток.

Впродовж року війни кожна українка, кожен українець, кожен бізнес пережили трансформацію. В нас відбулися зміни в усвідомленні сенсів і цінностей. Вони торкнулись національної ідентичності, рідної мови, життєвих пріоритетів. Вони відбулись у професіній діяльності, ставленні до власного здоров’я, у взаємовідносинах у родинах, з близькими людьми і колегами, у напрямку подальшого розвитку, навчанні, тощо».

«Ми на своїй землі і нікуди переміщатися не збираємося! Lantmannen продовжує свою діяльність і підтримку економіки України!»

Про власні усвідомлення, підтримку головного офісу, програми для співробітників, плани на майбутнє і практики вдячності розповідає Євгенія Лепеха, HR & LEAN Manager в Lantmännen Cerealia UA:

«Цей рік змінив усе. Він додав глибини в усі сфери життя і, зокрема, став потужним драйвером для особистого зростання. Переоцінка цінностей і загартованість характеру – це те, що відбулося з кожним українцем. Життя ще ніколи не цінувалося мною так сильно, як зараз.

Я дійсно кайфую від усього, що я роблю, адже вже знаю, як це коли всього цього немає. З’явилося надзвичайно велике бажання жити, творити і перемагати!

Для компанії прийшло усвідомлення, наскільки важливу місію ми втілюємо в життя кожен день, нашою щоденною працею, адже наше гасло відображає головний сенс – ми «Забезпечуємо неселення продуктами харчування». Особливо після пережитої загрози продуктової кризи, кожен співробітник відчув особисто важливість усього, що ми робимо в Lantmannen! Відчув власний внесок в економічну стабільність України.

Люди для нас найбільша цінність! Тому у перші дні війни у нас були обов’язкові наради у відділах кожен день. Для компанії було надзвичайно важливо, аби ми розуміли, що всі наші співробітники здорові і у безпеці. Топ-менеджмент компанії перший місяць зустрічався кожні дві години, аби швидко реагувати на ситуацію, яка постійно змінювалася. Також ми активно комунікували з усіма в корпоративній групі у фейсбуці Lovе Lantmannen, аби всі володіли важливою й актуальною інформацією. Ще ми проводили спільні онлайн-зустрічі: «Як ми?», аби відповісти  на всі запитання і додати впевненості і життєстійкості.

Коли ситуація стала вже більш стабільною ми запустили цілий цикл історій про завзятих, сміливих і відданих своїй роботі лантманівців – Success Stories. Це був чудовий привід ще раз подякувати нашим співробітникам і надихнути інших бути стійкими та ініціативними.

Також впродовж року ми запрошували спікерів проводити практикуми на такі важливі теми, як: «Життєстійкість», «Здорове харчування», «Як допомагати відновлюватися собі та команді під час війни?». Навіть проводили майстер-клас з петриківського розпису. Арт-терапія – це дієвий інструмент в боротьбі зі стресом.

Зараз ми продовжуємо підтримувати емоційний стан співробітників і запровадили в компанії онлайн-консультації з психологом для всіх, хто цього потребує.

Наша компанія приділяє особливу увагу гуманітарному напрямку діяльності. За рік ми відвантажили 187 тон гуманітарної допомоги для всіх, хто цього потребує. Також ми активно підтримуємо ЗСУ всім, чим можемо і надаємо продукцію, мішки, піддони, і, навіть, придбали автомобілі. Компанія продовжує свою діяльність в цьому напрямку і співпрацює з такими фондами, як Благодійний фонд «СпівДія», Фонд Сергія Притули, Фундація Дім Рональда МакДональда, Охматдит, Let`s Help та іншими.

Головний офіс Lantmannen в Швеції активно нас підтримує і дійсно пишається нашою роботою в Україні. Весь рік керівництво компанії надсилали нам відео-звернення. А LantmannenCerealia Данія надала благодійну допомогу Україні через ХелпЮкрейн центр у Люблені Польща, а саме: трак борошна – 22 тони і трак вівсяних пластівців. Через міжнародні організації було передано більше 500 тис. дол. США на благодійну допомогу Україні.

Які в нас плани на майбутнє. Ми на своїй землі і нікуди переміщатися не збираємося! Lantmannen продовжує свою діяльність і підтримку економіки України! Більше того, ми плануємо запуск нових продуктів і зовсім скоро ви зможете їх побачити на полицях в магазинах і нашому інтернет-магазині https://shop-lantmannen.com.ua

Завершити свій огляд хочу особистими практиками, сподіваюсь, вони надихтуть і вас. Я віднайшла свій власний рецепт ресурсного стану десь півтори роки тому. Саме ці щоденні практики допомогли мені відновитися і після подій у лютому. Мій секрет успішного дня у правильному налаштуванню зранку: 1. Вранішній підйом (щодня о 05:30). 2.Практика вдячності. 3. Йога. 4. Афірмації. 5. Смачний і поживний сніданок з АХА.

Десь півроку тому я почала займатися медитацією, але роблю її ввечері і дуже раджу всім спробувати. Це допомагає очистити розум від зайвих думок і страхів.

Також новим ритуалом стали донати на ЗСУ! Ось що дійсно тримає в ресурсі – це віра в наших хлопців і перемогу України!»

«Все, що кожен з нас сьогодні робить – це перемога»

Про рідну мову, ЗСУ, згуртованість, підтримку компанії, подвиг кожного розповідає Тетяна Філяєва, головна редакторка газети «Металург» «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«Якщо чесно, не розумію, як можна вмістити в один допис ту купу подій-емоцій-відчуттів 2022 року – цього найкоротшого, найважчого і напевне найважливішого року. Лютнево-лютий рік темряви і водночас неймовірного світла.

Що ж, люди-лампочки, здається, ми його пережили. Та і як інакше? Ми «прокачали» навички географії, ох як прокачали. І рідної мови. І виживання. У кожного за плечима – купа історій, яких виставчить на цілу книжку, навіть багатотомник. Ми чітко визначили, хто входить до кола «ти як?» і хто – до «без вас». Ми чітко усвідомили унікальність української «Ї» і символічність та багатозначність «Й». Ми навчились віддавати без питань, якщо мова йде про три чарівні літери – З.С.У.

Згуртувались усі – міста, люди, компанії. Це я точно можу сказати на прикладі нашої газети та компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг».  Опівночі з 23 на 24 лютого ми здали до друкарні новий номер, не підозрюючи, що він стане останнім друкованим в цьому році. А о восьмій ранку ми вийшли на роботу вже у стані війни. Довелося миттєво переформатуватися в піксельні інформаційні бюлетені, які виходили кілька разів на тиждень. А вже у березні запрацював сайт газети «Металург» metalurg.online. Бо не можна залишати читачів в інформаційному вакуумі. Бо інформація – теж зброя.

Нелегко прийшлося і компанії. Бо тут вже не йшлося про прибутки, йшлося про виживання. Але попри усі складнощі – компанія продовжувала сплачувати податки, платити зарплату усім нашим працівникам, стабільно відвантажувати продукцію замовникам, з нуля створивши нові логістичні маршрути, бо морські шляхи зараз закриті. Вже під час дії воєнного стану компанія заплатила значні суми податків наперед, щоб підтримати українську економіку (загалом у 2022 році податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» до бюджетів усіх рівнів склали 8,8 млрд грн податків і зборів). Та незважаючи на надскладну ситуацію на ринку, яку спричинила війна та закриття портів, найголовніше досягнення – компанії вдалося зберегти робочі місця для 26 тисяч співробітників. Значна частина персоналу, яка була виведена на тимчасовий простій, продовжує отримувати 2/3 зарплати. І все це всупереч тому, що рівень виробництва впав у 5 разів і не перевищував 20-25 відсотків.

Неймовірними зусиллями наші працівники рятували наше обладнання всупереч непередбачуваним ворожим атакам та значним обмеженням у постачанні електроенергії. Ті, хто працюють зараз, – роблять це і за своїх більше 2,5 тисяч колег на передовій. На жаль, вже більше 60 з них загинули або зникли без вісті. Це надзвичайна втрата і надзвичайний біль. Але підприємство встояло і працює далі. Все це завдяки хоробрості наших людей, а також фінансовій підтримці з боку материнської компанії, яка з перших днів війни підставляє своє надійне плече. Саме завдяки компанії ArcelorMittal на початку війни більше 1000 членів сімей працівників були евакуйовані до Польщі та Західної України. Ми отримували тисячі повідомлень підтримки від колег по всьому світу! Це надихає працювати далі.

А якщо казати про емоційну сферу, то якщо щось ми й зрозуміли (я особисто, наприклад, точно) – то це те, що немає маленьких проблем. І немає маленьких перемог. Все, абсолютно все, що кожен з нас сьогодні робить – це перемога. Це подвиг, якщо хочте. Ви депресуєте, але змусили себе встати з ліжка вранці і приготувати каву? Це ваш подвиг. Ви купили пакетик корму для песика-безхатченка? Це ваш подвиг. Ви допомогли у вечірній темряві дійти додому якійсь бабусі? Це ваш подвиг. Ви провели урок для дітей, зловивши інтернет посеред вулиці? Це ваш подвиг. Ви скинули 6 гривень (60/600/6000 – підкресліть необхідне) на ЗСУ? Це ваш подвиг. Ви робите домашку з математики з ліхтариком на лобі? Це ваш подвиг. Ви витримали чергову повітряну тривогу у метро? Це ваш подвиг. Ви впустили до себе в хату тих, у кого цієї хати вже нема? Це ваш подвиг. Ви сидите в окопі і з освітлення у вас – лише зірки в небі, але поруч плече друга? Це ваш мегаподвиг, а ви – супергерой, в порівнянні з якими марвелівські Месники тихо десь там курять. Кожен день, кожна година, кожна хвилина – складаються з мільйонів незламних подвигів.

Тому, люди-лампочки, люди-ліхтарики, люди-гірлянди, просто світіть. Щоб видніше був шлях до Перемоги! Бо якщо світло всередині, то ніхто не в змозі його згасити».

«Щоб перемогти імперскість, не обійтися без того, щоб позбутися імператора в собі»

Про стан ідеального шторму, необхідність допомогти, перш за все, собі, необхідність бути самокритичним і скромним, популізм і просвітництво, сучасних героїв України розповідає Ольга Ліщина, менеджерка з комунікацій ДТЕК Енерго:

«Насправді зараз настільки велика щільність подій, змін, потрясінь, що мозок не встигає з рефлексією і структуруванням інформації. Відбувається те, що важко усвідомити, хоча ми вже рік в цьому живемо. Все надто масштабно і боляче. Тому мої усвідомлення поки поодинокі і несистемні – бо повної мірою осмислити все це можна буде лише після Перемоги і коли пройде трохи часу.

• Кожен з нас наразі знаходиться в стані ідеального шторму. Хвилі йдуть одна за одною, іноді менші, іноді гігантські, і невідомо, скільки нам ще триматись. І також невідомо, як це все згодом буде впливати або вже впливає на психіку, стан здоров’я і все інше. Тому зараз як ніколи треба старатися бути м’якше до інших. Крім, звісно, ворога.
• Щоб бути м’якше і взагалі вивозити цю реальність і залишатися в здоровому глузді, мати змогу працювати, допомагати, бути ефективним – треба перш за все допомогти собі. Це складно, бо часто буває, що ті речі, які раніше повертали в ресурсний стан, зараз або не працюють, або не доступні. І треба щось нове, а спробуй його знайти, тим більше коли нема ані сил, ані орієнтирів. Головне тут, мабуть – відчепитися від себе і не потребувати робити 100% від того, що ви могли до 24 лютого. Це нормально – робити 80%, а іноді 50%, а іноді взагалі лежати і дивитись в стінку. Знизити вимоги і потреби. І тоді, коди буде необхідно, ви зможете викластись і на всі 120%.
• Щоб перемогти імперскість, не обійтися без того, щоб позбутися імператора в собі. Егоцентризм, інфантилізм, біле пальто, безапеляційна правота з будь-якого питання і оце все, чим так дратують соцмережі. Єдина протиотрута тут, на мою думку, це самокритичність і скромність. Але зараз саме слово «скромність» звучить як приниження і розпис у лузерстві, бо ми живемо у дуже нарцисічному суспільстві. Це точно потребує переосмислення.
• Популізм – це зло. Просвітництво – це добро. Хоча іноді межа між ними дуже тонка. Проте кожен, хто займається популізмом, точно відчуває, коли її перетинає. А ще іноді здається, що не так вже й багато шкоди від популізму, проте є швидка вигода. Урок в тому, що швидка вигода часто стає пасткою.
• Сила дії рівна силі протидії. Чим більше зла чинить сусідня держава-монстр, тим більше у нас з’являється титанів і героїв, про яких ми думали, що такі бувають лише в кіно. Вчора був звичайний старшокласник – сьогодні врятував дітей з вогню. Вчора був просто пенсіонер – сьогодні з голими руками вийшов проти танка. Вчора була людина, яку ви не знали – сьогодні вона свідомо віддала за вас життя. Це настільки неймовірно, що бракує слів. Не маємо права забути, звикнути, сприймати як даність. Це найвеличніше диво людства. Зберегти і передати максимум про це диво нашим дітям – надважливо».

«Ми нарешті усвідомили цінність тієї незалежності, яку отримали достатньо легким шляхом після розпаду Радянського союзу, у той час, коли інші країни тяжко виборювали її»

Про нові сенси, зміни у системі цінностей, необхідність жити сьогоднішнім днем, відповідність реаліям твердження «за кордоном краще» розмірковує Крістіна Кривошеїна, керівник напрямку корпоративних комунікацій і зв’язків з громадськістю Acino в Україні:

«Звичайно, набутий досвід життя в умовах війни надав багато інсайтів.

По-перше, цінності набули нових сенсів і ваги.

Згуртованість посилила силу нації. Наші Збройні сили отримали довіру (62%), навіть більшу за довіру Президенту (49%). Війна пришвидшила процес національної самоідентифікації українців. Сьогодні ми гордо промовляємо «Я – українець!». І вже ніхто не питає «Де це?». Сьогодні бути українцем – це модно та круто! Тепер інші нації порівнюють себе з нами, а не навпаки. Всі говорять “ми б так не змогли”, принаймні, мають сумніви в цьому. Ми нарешті усвідомили цінність тієї незалежності, яку отримали достатньо легким шляхом після розпаду Радянського союзу, у той час, коли інші країни тяжко виборювали її. І тому, мабуть, – це наша ціна, яку ми маємо сплатити за цей і 31 рік незалежності, і пройти цю трансформаційну віху.

Це також відобразилося і в царині культурно-історичної спадщини. Українці почали масово читати українських письменників та авторів, звертатися до нашої історії і трансформувати погляд на неї.

Нас почали радувати раніше буденні речі. Матеріальні речі, навпроти, отримали мевною мірою знецінення. Адже війна показала, що в одну мить, вони перетворюються на попіл. А емоції та людські взаємини – лишаються у серці назавжди.

Тож багато хто з українців переоцінили роль родинних стосунків. Війна «оголила» щирість взаємин з близькими та друзями, розставивши багато чого по своїм місцям. І подекуди це були дійсно одкровення. У цей час, цінність реальної підтримки і словом, і ділом – неймовірно зросла. Українці допомагають одне одному без умовностей. Чого лишень вартувала фантастична допомога Західної України, яка прихистила тисячі переміщених сімей!

По-друге, про твердження «Там краще». Мій досвід, а це 4,5 місяців з перших чисел березня після моменту повномасштабного нападу 24 лютого 2022 року евакуації у Польщі та нещодавня поїздка до Канади, стверджує скоріш відому приказку «краще там, де нас немає». Адже, давайте відрізняти туризм та вимушену еміграцію. Звичайно, ми вдячні Європі та іншим країнам світу за надання різноманітної допомоги українцям, які виїхали після 24 лютого 2022 року (а це 14,5 млн громадян станом на 01 грудня 2022 за даними уповноваженого Верховної ради з прав людини Дмитра Лубінця), і це, здебільшого, жінки й діти, та створення релевантних програм підтримки. Проте вже не новина, що ці українці відмічають низку як плюсів, так і мінусів.

Так, відповідно до результатів проведеного дослідження компанією Gradus Research ще у травні 2022 року,  оцінка рівня сервісу в Україні отримала  індекс 3.5 на відміну від закордону – 1.9 (Вибірка проводилася за участі 1133 респондентів). Якщо детально подивитись, то українці відмітили, що в Україні кращими є:

• В оцінці БЛАГОУСТРОЮ ТА СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: менталітет та уклад життя, люди та взаємовідносини.
• В оцінці ДЕРЖАВНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СФЕР: диджиталізація державних та комерційних сервісів, доступ до держпослуг онлайн, можливість зручно отримувати необхідне онлайн, менший рівень бюрократії в держорганах, і, навіть, розмір комунальних тарифів.
• Оцінка СЕРВІСНОЇ СФЕРИ взагалі зібрала найбільший список плюсів: графік роботи магазинів, закладів харчування, аптек; співвідношення якості / вартості послуг в сфері краси; легкість та зручність підключення і поповнення мобільного телефону; швидкість та зручність грошових переказів; розповсюдженість та якість роботи закладів харчування / кав’ярень; якість та швидкість інтернету; швидкість та якість логістичної сфери, поштових / кур’єрських відправлень.

Мій особистий список топових пунктів: рівень якості надання сервісу, швидкість надання \ отримання сервісу, швидкість вирішення різноманітних питань, де необхідно звертатися за допомогою в ті чи інші установи або організації, графік роботи магазинів та інших багатьох закладів, доступність диджитал продуктів та юзабіліти програм, дизайн інтер’єрів закладів громадського харчування і сфери краси, рівень кваліфікації персоналу, що працює у сфері надання послуг.

Тому, плекаємо те, що ми маємо, покращуємо те, що має прогалини. Бо українці, дійсно, мають величезний потенціал! Ми вже довели це всьому світові, демонструючи незламність та єдність у боротьбі за нашу волю та свободу. Тим паче, за результатами опитування, більша половина українців вірить, що Україна таки зможе побудувати сильну економіку, держава зможе все відбудувати після війни або компенсувати витрати на відбудову. Я також вірю, що процвітання України обов’язково відбудеться, бо довоєнної України вже не буде. Ми перетнули цей рубіж. Ми змінилися. Війна нас трансформувала. Лишається виклик зберегти демократію після перемоги та дотримання свого шляху до успіху. Бо шлях України – він особливий, не схожий на жодну країну Європи.

По-третє, війна навчила жити сьогоднішнім днем, проте, звичайно, не забувати про майбутнє. Це про банальні речі: не відкладай зустріч з рідними або друзями, бо завтра може не бути, купуй бажане, якщо це зігріє душу, відвідай місцину, виставу, кіно або спробуй те, про що завжди мріяв… Бо емоційна складова нашого життя – надважлива. Особливо, коли більше 80% населення наразі відчувають стрес або сильну знервованість.

Це також стосується швидкості приймання рішень: зважано, проте проактивно, тому що обставини вимагають цього».

«Щоденні тренування, особливо кардіо, дуже виручають і буквально рятують від усіляких можливих психологічних наслідків»

Про бізнес, допомогу, тренування, прямі ефіри, бізнес-клуб і нашу єдність розповідає Олексій Радян, СЕО мережі магазинів парфумерії  і косметики Жан niche concept:

«Потрібно продовжувати жити повним життям, попри всі труднощі. Жити, з одного боку, так, як раніше, але з огляду на воєнні обставини, з новими пристосуваннями та підгонами. Постійно допомагати. Обсяг допомоги, який потрібний сьогодні українцям, нескінченний. Для цього потрібно бути постійно в роботі, ну, а бути постійно в роботі можна лише завдяки гарній фізичній формі. Звідси дуже простий висновок: щоденні тренування, особливо кардіо, дуже виручають і буквально рятують від усіляких можливих психологічних наслідків.

Одна з основних яскравих емоцій — це, звичайно, як ми всі об’єдналися. Як швидко, оперативно, ефективно. Це теж, певен, ще більше мотивувало кожного з нас. Вже через десять днів після початку повномасштабної війни ми наважилися відкрити наш перший магазин «Жан» у ТЦ Кадорр в Одесі. Хоч і стикнулися з хвилею хейту: як можна думати про парфуми й заробіток, коли в країні війна. В березні й квітні я просто виходив на роботу разом із співробітницями, підтримуючи і їх, і мій бізнес у цей надважкий період. Під постійними сиренами, звуками ППО, прильотами, під час повсюдної паніки та невизначеності… Щоб вціліти, щоб допомагати, лишалося тільки одне — встояти на своєму місці, працювати. Економіка, навіть у вигляді одного магазина нашої компанії, що запрацював, мусила втриматися.

Вже з перших днів війни я почав проводити прямі щоденні ефіри в Інстаграмі. В них, окрім моїх фолловерів, брали участь і працівники моєї компанії. І як глядачі, і як учасники ефірів. Це підтримувало наш дух, це об’єднувало. Ми обмінювалися інформацією, вислухували одне одного, співчували, жартували. Так і вижили. Мене дуже вразили командні дії Одеського бізнес-клубу. Як згуртовано і здорово наша спільнота відгукувалася на потреби та великі збори. На допомогу в організації постраждалим від ракетного удару в Сергіївці. На організацію харчування для ТРО. На насоси для забезпечення водою Миколаєва. Або на закупівлю буржуйок. Чи на захист неба від шахедів.

За 2022 рік я відвідав дві міжнародні парфумерні виставки в Мілані та Каннах. Спілкувався з постачальниками, розповідав про ситуацію в Україні власникам відомих брендів. Провів майже сто зустрічей і особистих переговорів. Ми дослідили світові тренди та додали в наш портфель нові бренди.

В планах на майбутнє розширити команду співробітників, працювати, розвиватись, відкривати нові магазини, проводити більше зустрічей. з клієнтами, продовжувати вивчати французьку мову, тренуватись і кожного дня наближати перемогу України».

«Для відреагування негативних емоцій використовую тілесні, дихальні (по квадрату) та арт-терапевтичні техніки».

Про особисті усвідомлення, точки опори, програми психологічної підтримки співробітників, нові диджитал розробки,  плани на майбутнє розповідає Роман Романенко , HR Director в Kitsoft:

«2022 рік вплинув, в першу чергу, на усвідомлення нашої національної ідентифікації. Я відчув гордість бути українцем, з’явилося непереборне бажання вивчати глибше історію країни. Звернув увагу, що і я і колеги в більшості перейшли на українську мову.

З початком війни ми одразу створили в компанії «групу швидкого реагування» з CEO та керівниками напрямів (HR, PR, Admin), що два дні проводили загальні збори компанії. До того ж HR команда щотижня звʼязувалася з кожним стосовно місця знаходження, психологічного стану, можливості працювати, доступу до інтернету та наявних потреб. Завдяки регулярній комунікації в такий кризовий час ми підтримали кожного та, як компанія, дійсно стали точкою опори для співробітників. Сьогодні ми продовжуємо вже раз на місяць актуалізовувати поточний стан та потреби кожного співробітника.

Також я психолог за фахом і провів для колег семінари з психологічної самопідтримки при різних станах (панічних атаках, депресіях, тривожних станах і т.п.). Щоб залишатися в ресурсі особисто я відвідую психотерапевта. На початку війни мені дуже допомогли безкоштовні групи підтримки. Для відреагування негативних емоцій використовую тілесні, дихальні (по квадрату) та арт-терапевтичні техніки. Також, мене дуже підтримує книга Віктора Франкла «Людина в пошуках сенсу», як люди виживали навіть в найскладніших умовах концтаборів. Раджу її прочитати.

Як і багато компаній, в Kitsoft ми постійно допомагаємо армії. Двоє наших співробітників також пішли на фронт, ми закріпили за ними робочі місця з частковою виплатою заробітної плати та допомагаємо на різні потреби, наприклад, військові навушники, шоломи, термобілизну і т.п.

В 2023 році ми плануємо робити акцент на розвиток персоналу. Вже скоро стартує програма для керівників напрямів з лідерства та ефективних комунікацій».

«Ми обовʼязково переможемо!»

Як з пересічних громадян ми перетворилися на ревних українців, готових боротися, жертвувати життям, особистим часом, коштами, щоб зберегти свободу і Батьківщину розповідає Дмитро Олтаржевський, доктор наук із соціальних комунікацій, професор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

«Під час війни наш університет жодного дня не припиняв роботу. Коли російські окупанти намагалися прорватися до Києва, онлайн-заняття доводилося проводити з підвалу. Раз по раз залпи артилерії та ППО заглушували голос, доводилося перериватися. До стіни сховища ми прикріпили прапор України. Цей яскравий синьо-жовтий острівець на сірому неживому бетоні давав нам віру та надію…

Гадаю, всі ми змінилися через війну. З пересічних громадян ми перетворилися на ревних українців, готових боротися, жертвувати життям, особистим часом, коштами, щоб зберегти свободу і Батьківщину.

Коли минув шок від перших сирен і вибухів, ми почали діяти. Для мене, як і багатьох науковців, комунікаційників, важливо було розповісти всьому світу, що відбувається в Україні, що росіяни намагаються знищити нас і нашу державу. Я списувався з колегами за кордоном, був запрошений виступити зі вступним словом про війну в Україні на BledCom – одному з найбільших світових PR-форумів. Моя донька, випускниця Інституту журналістики, надсилала в іноземні медіатексти, відео, які виходили скрізь: від Португалії до Японії. Паралельно вся наша родина допомагала ЗСУ, плела маскувальні сітки, патрулювала, гасила пожежі… Усе це ми робили на власний розсуд, не чекаючи на заклики політичних лідерів і постанови уряду. Просто тому, що вважали за потрібне робити це саме зараз.

Тому головне усвідомлення, яке прийшло під час війни, – що ми відповідальні не лише кожен сам за себе, чи за свою родину, а й за долю всієї країни. А ще – що ми витримаємо найтяжчі випробування та обовʼязково переможемо».

«Чимось мотивувати людину на подвиг неможливо, це акт свободної волі»

Про головні завдання групи ДТЕК, сенси працівників, честь професії, проєкти для підтримки «бойового духу», волонтерські акції, благодійні заходи, гуманітарну допомогу мешканцям міст, ЗСУ та теробороні, активацію роботи корпоративних диджитал-каналів комунікації, проєкти щодо українських традицій, культури, мови розповідає Ольга Ліщина, менеджерка з комунікацій ДТЕК Енерго:

«Головне завдання компанії з початку війни – утримати виробництво електроенергії і підтримувати стабільність енергосистеми. Звучить просто, але іноді те, що це вдавалося, було майже дивом і вартувало неймовірних зусиль і героїзму працівників.

Утримати колективи – похідна від першого завдання. Це також непросто, з оглядом на те, яка кількість ресурсів компанії спрямована на відновлення зруйнованого обладнання і постійні ремонти.

Відверто кажучи, утримати людину на підприємстві, яке є ціллю ракет і дронів, неможливо якимись заходами або зовнішньою мотивацією, якщо в неї немає власного розуміння, чого вона тут. І своїх причин, звісно. І серед них дійсно важливе місце займає честь професії і «хто, як не ми». Уявіть: в області тривога, люди розбіглися по сховищам і безпечним місцям. Летять ракети – і всі знають, куди саме вони намагаються попасти. І саме в цьому місці сидять люди, у яких з захисту – каски, броніки, чорний гумор і віра в ППО. І роблять свою справу. Це подвиг. Чимось мотивувати людину на подвиг неможливо, це акт свободної волі.

Наші комунікації були сфокусовані саме на внутрішній ЦА.

• Що ми робили і робимо задля підтримки «бойового духу»: перш за все, розповідаємо про ось таких колег, які роблять неймовірне. Показуємо, що і як пишуть про них іноземні ЗМІ – найкращі і легендарні, які зараз вишикуються в чергу, щоб попасти на ТЕС і шахти. Публікуємо в корпоративних каналах всі слова подяки і захоплення від людей, які бачимо в мережах, на сайтах новин. Тобто показуємо людям, що саме вони роблять, наскільки це важливо і як це сприймають люди від Дніпра до Вашингтону.
• Друге – там, де це можливо і доречно, ми організуємо волонтерські акції, благодійні заходи – ярмарки, велопробіги, здачу крові для ЗСУ – бо люди прагнуть допомагати армії. Це окремий вид натхнення, яке дає відчуття «я наближаю Перемогу».
• Звісно, компанія організувала евакуацію з небезпечних регіонів для дітей і членів родин працівників, ми проводимо адаптаційні культурні заходи для діток-переселенців, передаємо гуманітарну допомогу мешканцям міст, ЗСУ та теробороні – усього з початку повномасштабного вторгнення група ДТЕК направила на гуманітарну допомогу понад 800 млн. гривень. Багато ініціатив і від самих робітників: десь роблять пічки для воїнів, десь перераховують денний заробіток на закупівлю авто, десь плетуть сітки – хто що може.
• Активували роботу наших диджитал-каналів, які дають змогу охопити найбільше працівників – там у нас тепер все життя підприємства: від історій про людей, і алярм-повідомлень до оголошень про зміну маршруту службового автобуса. У деяких Вайбер-спільнотах у нас підписників більше, ніж працівників на підприємстві, тому що додаються містяни. Людям важливо знати, що відбувається: життя на підприємстві – це життя у місті.
• Також в цьому році у нас було багато комунікацій і проєктів щодо українських традицій, культури, мови. Люди дуже охоче брали участь в цьому, ми бачили, наскільки це стало важливим для них.
• Ми поки не робили дослідження ефективності внутрішніх комунікацій, але є кілька красномовних цифр зовнішнього репутаційного дослідження Градус: 92% опитаних українців поділяють думку про те, що праця енергетиків і шахтарів в умовах повномасштабної війни росії проти України – смілива і героїчна.

Компанія ДТЕК знаходиться на другому місці за згадкою компаній та інституцій, які допомагають державі під час повномасштабної війни Росії проти України (41%), поступаючись лише ДСНС (53%)».

“Зараз всі стали більш спокійні та залученні, це неймовірно!”

Про корпоративну культуру підтримки в компанії iPay.ua, заходи для стабілізації емоційного стану співробітників, допомогу ЗСУ і фондам, корисні книжки з розвитку емоційного інтелекту розповідає Анастасія Скороход, маркетинг директорка iPay.ua:

«Рік війни був складним. Усі плани, мрії, все пішло не так. У всіх. Горизонт планування звузився з років до буквально кількох днів. Ніхто не може сказати, а чи піде він у відпустку, і чи потрібна йому відпустка взагалі, якщо саме робота допомагає відволіктися від сумних думок. Багато людей перебуває в пастці поточної ситуації і постійному стресі, хочемо ми того чи ні. І побороти це може лише перемога України.

Війна похитнула кожного. Є люди, які не показують цього. Але психіка, на мою думку, розхитана навіть у сильних людей. Світосприйняття і розуміння, що таке добре і що таке погано спотворилося.

Щоб стабілізувати атмосферу в iPay.ua, керівництво активно долучалося до роботи своїх підрозділів, буквально на щоденній основі. Проводився моніторинг безпеки людей, моніторинг настрою. Ми всі постійно запитуємо, чи все у всіх гаразд і пропонуємо допомогу. До цього ніколи люди не були такими чуйними і включеними в життя одне одного. Кожен вже знає де живе інший і стурбовано дзвонить людині в чиєму районі стався вибух. Культура “взаємної турботи” зросла у рази.

Друге усвідомлення: спільні масштабні цілі – це те що нас дійсно об’єднує в будь-якій галузі. Останній рік проявив дуже сильно. Чим масштабніша ціль, тим більше вона запалює людей та робить їх активнішими. Таким чином люди більш згуртовані та готові працювати й робити все необхідне для реалізації мети. Головне у цьому, щоб ціль була досяжною та зрозумілою. Цей принцип завжди працював, але зараз українці стали більш згуртованими та єдиними в майже усіх питаннях будь-то мова, політика, культурний розвиток.

Керівництво iPay.ua на чолі з СЕО Евгеном Велікановим для додаткової стабілізації комунікації підключало команду до різних лекцій для підвищення ментального здоров’я. Наприклад, «Mental Health: збереження ефективності та організація віддаленої роботи», лекцій з нормалізації сну, комунікацій. Багато членів команди із задоволенням слухали лекції для отримання та обміну досвідом. Зараз всі стали більш спокійні та залученні, це неймовірно.

iPay.ua з самого початку війни включився в організацію допомоги ЗСУ. Ми не створювали свій окремий благодійний фонд, але активно допомагали іншим фондам в організації їх платіжної інфраструктури, поширенні інформації про можливість допомоги ЗСУ через нас і наших партнерів на безоплатній основі. Брали участь у кампанії НБУ зі збору коштів для ЗСУ та гуманітарної допомоги постраждалим. Разом із партнерами зібрали близько 5 млн. грн. вже у першій місяць і збори досі продовжуються. Ці гроші перераховуються на рахунки ЗСУ, Міністерства Оборони, Поліції та для гуманітарної допомоги для закупівлі спорядження, провізії, медикаментів.

Частина команди, особливо жіноча половина, змушена була виїхати. iPay.ua активно включався у допомогу по переїзду. Допомагав і підтримував людей, яким потрібен був час, щоб переналаштуватись на новий стиль життя. Незважаючи на складний час, всі співробітники зберегли свої позиції, навіть якщо вони не можуть працювати, як раніше.

Які методи емоційної підтримки ми застосовуємо в компанії?

Є гарне твердження “Небезпека – це факт, страх – це вибір”, коли дійсно є небезпека, потрібно бути з холодною головою, щоб прийняти зважені рішення. Страх, як будь-яка емоція, заважає це робити. За методиками багато почерпнула з семінару з емоційного інтелекту, з яким познайомилася задовго до війни і це стало відправною точкою, як бути спокійнішим в стресових ситуаціях і пережити перші дні війни без заспокійливих таблеток, а навпаки підтримувати людей у яких була найсильніша паніка. Я не рекомендуватиму конкретного спікера в цьому напрямі, можна взяти будь-кого хто вам подобається і послухати, як потоваришувати зі своїми емоціями. Також є багато літератури на цю тему, наприклад, базова книга Деніала Гоулдмана «Емоційний інтелект», «Ліфт настрою» Ларрі Сенна та додатково «Чому у зебр не буває інфаркту» Роберта Сапольського про стрес та як його приборкати».

«Ми запустили флешмоби єднання: «Наші мрії» та «Дякую за працю»»

Про інноваційні формати роботи з працівниками компанії, корпоративні програми психологічної підтримки, тренінги з тимбілдінгу розповідає Крістіна Кривошеїна, керівник напрямку корпоративних комунікацій і зв’язків з громадськістю Acino в Україні:

«Acino – компанія, яка завжди дбає про психологічне благополуччя кожного працівника і його баланс «робота – життя». Перш за все, в комунікаціях ми використали сучасні технології. Корпоративний чат бот – AcinoBot – забезпечив миттєве інформування та підтримку працівників у найскладніший час. Всього з моменту повномасштабного нападу у перші 110 днів було відправлено 210 повідомлень на різні тематики, серед яких: звернення генерального директора, рекомендації проєкту психологічної підтримки «Acino разом», історії героїзму та витримки з життя співробітників після повномасштабного нападу, запущені флешмоби єднання та подяки, історії успіху на робочих місцях, підтримка малечі співробітників і вітання з поповненням в їхніх родинах, новини фандрайзингової кампанії на підтримку працівників, оновлення політики підтримки, новини щодо гуманітарної допомоги компанії населенню і державі, розвитку бізнесу тощо.

У перший місяць війни підтримати життєстійкість та незламність духу дуже допоміг військовий журнал «Наші герої» за підтримки нашого HR Департаменту. Щодня AcinoBot публікував історії про те, як наші колеги наближають перемогу. У відповідь на публікацію компанія отримувала нові і ділилася ними наступного дня. Загалом було опубліковано майже 100 історій.

Проєкт «Acino разом» з надання психологічної підтримки був запущений у перші дні війни нашим Тренінг відділом. Це були тематичні короткотривалі онлайн зустрічі працівників з різних функцій та управлінських рівнів, що модерувалися нашими тренерами. Тематики підбиралися на злобу дня, наприклад: «Синдром того, хто вижив»,  «Симфонія почуттів» та ін. Атмосфера довіри та безпеки, що створювалася, сприяла  відкритості, тому працівники щиро ділилися власними переживаннями та уважно вислуховували колег. Багатьом з них це було вкрай важливо, щоб залишатися стійкими та сильними у своїх родинах. В подальшому за матеріалами програми було створено більше 140-ка інфографік з корисними порадами, які і досі зберігає AcinoBot та надає за запитом.

Також ми запустили флешмоби єднання: «Наші мрії» та «Дякую за працю», де працівники з різних функцій ділилися своїми мріями після закінчення війни та дякували одне одному за підтримку. До речі, до флешмобу «Дякую за працю» ми долучили українських зірок естради, радіо і телебачення, кіно та театру на волонтерських засадах. Все це зумовило успішну психологічну адаптацію працівників до умов, в яких ми всі опинились, та стало запорукою ефективності під час виконання їх функціональних задач. Попри війну, ми традиційно відзначили щорічний День вишиванки, а також провели флешмоб.

Так, згідно опитування, проведеного після першого місяця війни через бот, 93% працівників, що взяли участь в опитуванні знаходилися в ресурсному стані, а 63% – навіть надавали поміч іншим».

«В 2023 році ми продовжуємо вихід на міжнародний ринок»

Про нові IT продукти і диджитал розробки компанії, волонтерські проєкти і плани на майбутнє розповідає Алевтина Лісняк, керівниця напрямку комунікацій і PR в Kitsoft:

«В Kitsoft вже багато років ми впроваджуємо ІТ продукти, що сприяють цифровій трансформації країни. Незважаючи на війну, ми продовжуємо втілювати нашу місію в життя. Проте сьогодні соціальні цифрові послуги стали не тільки зручністю, а необхідністю. Через евакуацію і руйнування диджитал, часом, є єдиною формою, як громадяни можуть звернутися за державними послугами. Тому нашій команді розробників неодноразово доводилось «бити» власні рекорди із швидкості їх запуску.

У співпраці з Мінцифрою та іншими державними і громадськими установами ми розробили онлайн послуги для соціальної допомоги, підтримки внутрішньо-переміщених осіб і бізнеса, відновлення втрачених документів (послуги на порталі Дія), сервісів для відбудови України (портал «Онова»), підтримки інклюзивності «Дія.Безбарʼрність») та інші.

Також запустили волонтерський проєкт — SmartNewsBot в телеграм. Українцям важливо знати, що відбувається в тих, чи інших містах, де родина та друзі. Проте постійний пошук і перегляд новин забирає купу часу та погіршує психічний стан. За ключовими словами, наприклад, «Харків», «Гостомель», «Зеленський» бот збирає важливі для людини новини з надійних джерел в одному каналі.

В 2023 році ми продовжуємо вихід на міжнародний ринок, адже розроблені нами державні онлайн-сервіси стали прикладом у світі щодо інноваційності, зручності та швидкості масштабування».

«Acino за час війни вже направила понад 35 млн грн (станом на кінець 2022 року) на заходи з підтримки працівників з України»

Під час маштабної війни бізнес тримає економічний фронт. Про стратегію збереження команди співробітників, антикризові заходи, ключові програми для підтримки ЗСУ, збір коштів для працівників компанії, сплачені податки розповідає Крістіна Кривошеїна, керівник напрямку корпоративних комунікацій і зв’язків з громадськістю Acino в Україні:

Acino знає, як залишатися командою попри виклики долі, бо найвища цінність компанії – люди. Як відповідальний роботодавець, Acino за час війни вже направила понад 35 млн грн (станом на кінець 2022 року) на заходи з підтримки працівників з України.

З моменту ескалації, HR- стратегія була сфокусована на убезпечення команди та створення умов для забезпечення безперервності бізнесу. У першу чергу, це був порятунок та підтримка співробітників й їхніх сімей, що опинилися у гарячих точках.

Загалом розроблений комплекс заходів антикризового плану втілився у «Політиці підтримки працівників Acino в Україні»:

• 100% виплата заробітної всім працівникам без виключення протягом перших 4 критичних місяців. (коли 60% персоналу – це виробництво та польова служба – не могли виконувати свій функціонал на віддаленні).
• надання прихистку працівникам та їхнім родинам на заході України, а також за кордоном (біля 60 сімей на території Польщі та Молдови протягом 4,5 місяців, біля 20 родин в Україні);
• формат та умови роботи онлайн та оффлайн для різних категорій працівників;
• часткову компенсацію оренди житла переміщеним в інші регіони працівникам з родинами, яких на кінець 2022 року було 35 осіб.

Додатково компанія забезпечила та зробила можливим:

• проживання працівників критично важливих функцій виробництва разом з родинами у готелі поруч з будівлею заводу, двосторонній трансфер та харчування протягом перших 2-3 місяців війни;
• відкритий збір коштів на незалежній швейцарській фандрайзингової платформі Crowdify на підтримку працівників з України, які найбільше постраждали з житлом. Протягом 54 днів з 01.04.2022 – по 24.05.2022 було зібрано 56 281 євро, які були розподілені між 10 співробітниками, у яких повністю знищено житло або непридатне до життя;
• одноразову фінансову підтримку постраждалим від окупації працівникам;
• дитячий садок для дітей працівників у м.Київ;
• надання фінансової допомоги сім’ям двох загиблих працівників.

Восени компанія, щоб допомогти працівникам та їх сім’ям пережити блекаут, виділила 0.5 млн євро на разову допомогу всім 840 співробітникам, що працюють в Україні на придбання  опалювальних приладів, теплого одягу собі та діткам, газових плиток, акумуляторів та різноманітних портативних зарядних пристроїв  тощо.

Також компанія забезпечила офіс і виробничий завод генераторами для інтернет зв’язку, світла та опалення, включно зі Starlink.

Дотримуючись принципів соціально відповідального бізнесу, всі працівники забезпечені медичним страхуванням, страхуванням життя, у тому числі від критичних захворювань. У 2022 році проведено щеплення від грипу та Covid-19, а також швидкий скринінг стану здоров’я у межах корпоративної кампанії «День донора» в Києві.

Наприкінці листопада HR-ініціативи Acino в Україні у воєнний час увійшли до списку кращих у бізнес – середовищі за визнанням експертів українського рейтингового журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» разом з бізнес медіа-бюро ekonomika+ та діловим порталом delo.ua.

Acino від перших днів повномасштабної війни надає підтримку населенню та державі. Від 24 лютого компанія спрямувала на гуманітарні цілі вже 66,5 млн грн., зокрема:

• понад 200 тис. упаковок лікарських засобів продуктового портфелю компанії загальною вартістю 58 млн грн., що використовуються у неврології, психіатрії, кардіології, терапії та ендокринології;
• 2 мільйони гривень грошової допомоги на підтримку Збройних Сил України;
• 4 мільйони гривень на забезпечення гуманітарних й медичних потреб Міністерства охорони здоров’я України в межах всесвітньої ініціативи Президента України UNITED24;  – за цю допомогу наша команда отримала подяку від Президента України;
• 2 мільйони гривень виділено благодійному фонду «Нестримні» на придбання 4-х автівок для транспортування гуманітарної допомоги, переміщення та евакуації співвітчизників із зон активних бойових дій і окупованих територій, та 10-и генераторів для забезпечення електроенергією тих, хто у потребі;
• лікарські засоби на суму 150 тисяч гривень в межах партнерської допомоги БФ «Реконструкції та розвитку України», що забезпечує прифронтову зону та зруйновані лікарні в областях надсучасними мобільними шпиталями для надання невідкладної допомоги пораненим.

Так тисячі громадян країни через МОЗ України, понад 260 лікарень, військових шпиталів, громадських організацій та благодійних фондів, вже отримали надану Acino допомогу.

Працівники Acino займають проактивну позицію у межах волонтерського руху та надають необхідну допомогу населенню. У жовтні працівники у Києві здали 32 л крові на підтримку пацієнтів Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Також, працівники взяли участь в акції Національного банку України «Смілива гривня» та зібрали монетами 4 тис грн на підтримку ЗСУ.

У грудні співробітники долучились до корпоративної активності «Ялинка надії» за підтримки БФ «Діти героїв» та до Дня Св. Миколая приготували 218 подарунків дітям, які втратили одного чи обох батьків внаслідок війни в Україні.

Наразі закінчився збір у межах спільної акції з БФ Таблеточки “Новорічне диво без хвороби!», що тривав з другої половини грудня по січень, де силами та завдяки активній позиції працівників зібрано 136 700 грн. на підтримку онкохворих дітей. До речі, ми ставили за мету зібрати 100 тис грн, а зібрали більше очікуваного на третину. Цей збір став найбільшим серед бізнесів, які брали участь у цій акцій фонду».

«Я за цей час закінчила курс базової і тактичної медицини»

Про зміни у самоідентифікації, взаємну підтримку, особисту трансформацію розповідає Анфіса Синьова, директорка з маркетингу Групи компаній PrintStore Group:

«Впродовж року повномасштабної війни ми всі накопичили колосальний емоційний досвід. Він змінив повністю сприйняття всього навкруги. Сприйняття своїх потреб і запитів, сприйняття роботи і відпочинку, сприйняття себе в цьому світі.

Цей новий досвід допоміг мені усвідомити «Хто я» в цьому світі. Я – Українка! Пишаюся цим! Стараюся як можна глибше роздивитися своє коріння, вивчити історію своєї землі, зрозуміти сутність національної ідентифікації та відчути свій стан в цьому потоці інформації.

За цей час дуже змінилося ставлення до взаємовідносин з рідними і колегами. Ми всі почали цінувати кожну хвилину разом і проживати це життя «тут і зараз». Навчилися буди зібраними при повітряних тривогах та ракетних обстрілах. Я за цей час закінчила курс базової і тактичної медицини. Хай воно мені ніколи не буде в нагоді!!! Але зараз я розумію, що і як робити в екстрених ситуаціях та можу бути корисною. Ми в офісі й серед рідних і близьких всі донатимо на ЗСУ та допомагаємо кожен чим може. Наш директор Олег Дорошенко, наприклад, кожні вихідні їздить в села Макарівського району і допомагає волонтерам розбирати завали.

Режим дня у всіх нас тепер такий, щоб наближати нашу Перемогу! І це головне.

Дякую ЗСУ, що ми всі зараз живі! Дякую власникам Групи компаній Printstore Group, колегам та рідним за підтримку в цей час!»

«На концерті гурту the Rasmus у Кракові  я передала фронтмену прапор України»

Про зміни у приоритетах, підтримку емоційного стану в команді співробітників, гру Cash Flow, освіту в Данії, мандівку до Кракова, медитації і корисну книжку  розповідає Ольга Олтаржевська, комунікаційниця агентства нерухомості the Capital:

«Серед основних психоемоційних змін та усвідомлень я можу виділити, що за рік війни я стала більш рішучою. Раніше могла відкладати ідеї «на потім», чекати на кращі часи та проходити повз нові можливості, сумніваючись у власній професійності та своєму досвіді. Війна дала зрозуміти, що є лише тут і зараз. Інколи для того, щоб відкрити нову сторінку життя, достатньо натиснути лише одну кнопку. Придбати квиток, купити те, про що так давно мріяв, або надіслати резюме. Саме такою думкою я керувалася в 2022-му році, коли вирішила отримати освіту в Данії, а після – влаштуватися на роботу у найкраще агентство нерухомості Європи – the Capital (за версією European Property Awards).

Голова відділу перформансу агентства the Capital, Артем Шило, докладає зусиль, щоб нормалізувати стан кожного представника команди. Попри те, що ми доволі дружні, регулярно створюємо невеличкі інформаційні приводи, щоб побути разом, сходитити до бару, мій керівник огортає кожного турботою, немов тонкою непомітною вуаллю. Завжди то тортик принесе, то вафлі, то перепитає у кожного кому замовити обід. Кілька тижнів тому він запросив до нас професійного ведучого, щоб нам провели гру Cash Flow. Це чудова можливість познайомитися поближче, не тільки крізь призму робочих питань. Для мене це дійсно дуже цінно. Коли попри велику навантаженість керівник пам’ятає про кожного. Також під час проведення корпоративу ми організували збір коштів для ЗСУ, це допомогло емоційно розслабитися, провести час з користю для кожного.

• У 2022-му році (а конкретно – починаючи з 13 травня) я вирішила зайнятися медитаціями. І продовжую щодня, навіть під час блекаутів, не граючи в піддавки зі своєю зайнятістю, лінощами, фантомними обставинами та іншими вершниками духовної прокрастинації. За цей час я зафіксувала такі зміни:
• Поліпшення загального фізичного стану. Не маючи спеціальної підготовки, я підкорила досить підступну гірську вершину і не зіткнулася з крепатурою наступного дня. У мене підвищився рівень стійкості організму до холоду, зміцнився імунітет, нормалізувався графік сну і тепер під час вокалу мені вистачає повітря в легенях на довше.
• Я стала більш принциповою. Особлива роль принципів полягає в тому, що вони вирощують особистість, задають головні вектори її розвитку. Раніше можливість надати людям другий шанс чи дозволити подіям статися знову я розцінювала як доброту, гнучкість та лояльність. Потім я дійшла висновку, що це ігнорування досвіду, надмірна делікатність, яка може нашкодити.
• Збільшилися концентрація, рішучість та стресостійкість. Це дуже допомагає у роботі.

Підтримувати здоровий глузд також мені допомагає книжка Ичиро Кишими і Фумитаки Кога «Сміливість не подобатись». Про сміливість прийняття рішень та прокрастинацію, яку ми використовуємо як захисний механізм. На день забути про війну мені допомогла невеличка мандрівка – на концерт гурту the Rasmus у Кракові. Де я передала фронтмену прапор України та поспілкувалася вживу, розповіла про свої переживання. Івенти, пов’язані з професійним розвитком, на жаль, у 2022-му році я не відвідувала. Проте, сподіваюсь, що в цьому році буде більше наснаги та ентузіазму розвиватися та відвідувати подібні заходи».

«Якби не війна, я б ніколи не стала іпотерапевтом»

Про зміни у професійній діяльності розповідає Тетяна Черевата, телеведуча медичної програми «Будь здорова, Одеса», іпотерапевт:

«Невідомі шляхи Господні. Якби не війна, я б ніколи не стала іпотерапевтом. Вивільнений час я інвестувала в новий для себе напрямок – лікування і реабілітація людей за допомогою спеціально навченого коня. Фізичні та дихальні вправи верхи на коні. Зараз найбільшою моєю нагородою стають слова клієнтів: «Дякую, мені стало так спокійно. Я почуваюся чудово».

У країні, де майже девять років триває війна і вже рік – масштабна агресія, люди змучені та виснажені як фізично, так і емоційно. Сьогодні я можу допомогти мирним жителям і бійцям, які повернулися, знайти внутрішню рівновагу, опору і стійкість, пережити жахи війни, відновитися після травм і знайти нові сенси».

«Ми дякуємо вголос всім, хто на це заслуговує»

Про любов до Батьківщини, готовність до самопожертви, національну свідомість, зміни в приоритетах, хвилю вдячності та сенси боротися далі розповідає Марія Бородай, PR Expert & Consultant:
«Майже рік здається, що живеш не своє життя. Кожного дня приходить нове усвідомлення та сприйняття себе, оточуючих, ситуації. Щоранку, прокидаючись, я намагаюся відчутити, яка я сьогодні. Здається, що я змінилася, та й інші також. Але виявляється, що ми такі ж самі, як і були, просто певні наші таланти та риси характеру викристалізувалися і проявляються найбільше, бо в них є потреба.

Що, як на мене, змінилося – прояв любові до Батьківщини, готовність до самопожертви, національна свідомість, єдність і неймовірна гордість за нас, українців! Для мене змінилися акценти на головному саме сьогодні: кожний ранок, коли я прокинулась, кожна чашка кави у працюючому кафе, кожен день у школі моєї дочки, кожне коло на ковзанах під новорічними ліхтариками. Смак до життя став яскравішим, ти більше прислухаєшся до себе і своїх бажань і не відкладаєш надовго дрібниці, які можуть надихнути та принести радість. Ти ловиш кожну хвилину і дякуєш всім, хто зробив цю мить можливою та умовно-мирною.

Мені ця хвиля вдячності дуже імпонує: ми не соромимося дякувати вголос всім, хто на це заслуговує. А ще я просто в захваті від наших українських дітей! Якими вони всі виявилися сильними, сміливими та не по-дитячому мудрими. Я безмежно вдячна своїй доньці за наснагу боротися щодня, за її силу та підтримку, за цілеспрямованість і безумовну віру в Україну і нашу Перемогу. Щоранку, прокидаючись, я намагаюся відчутити, яка я сьогодні, дякую своїй сім’ї, військовим та планую, що маю зробити задля Перемоги».

Отже, учасниці та учасники бліц опитування розповіли власні усвідомлення, висновки, практики життєстійкості. Ми довідались про ключові програми з підтримки бізнесами економіки країни; дізнались яким чином проявили себе головний офіс, партнери, клієнти; які формати роботи проводились в компаніях для підтримки емоційного стану співробітників; скільки компанії сплатили податків, на які напрямки спрямували кошти. Війна триває, тому тримаємо стрій і наближаємо перемогу України нашою єдністню і щоденними діями.