ЗГАДАЙ, ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ… Історії про початок кар’єри

Щодо першого місця роботи існує багато упереджень. Наприклад, є переконання, що неможливо отримати посаду без протекції і батьківських зв’язків. А ще вважається, нібито у відому компанію можна потрапити тільки тоді, коли маєш великий досвід роботи і рекомендації. Та коли ми знайомимось зі щирими історіями наших колег, ми розширюємо світогляд і розуміємо: шанс має кожен, хто бажає цього і відповідально працює.

Розповідає Ірина Пискур, керівниця відділу комунікацій та маркетингу Компанії «Контінентал»:

• ДЛЯ МЕНЕ РОБОТА В КОМУНІКАЦІЯХ — ЦЕ НАСАМПЕРЕД ПРО ДОВІРУ.

Мій шлях у «Контінентал» розпочався у 2017 році. Тоді в мене ще не було великого досвіду, але я дуже хотіла розібратися, як працюють комунікації в компанії такого масштабу.
Стартова позиція, на яку прийшла в Компанію, — менеджер регіональних комунікацій. І перше, що мене вразило, — це кількість контактів, з якими доводилося взаємодіяти щодня. Спочатку це було непросто, а тепер здається вже доволі рутинним. Адже взаємодій та роботи стало ще більше: світ закрутився з новою швидкістю!

Моя кар’єра в «Контінентал» — це історія масштабування: ролей, завдань, команди й комунікацій загалом. За останні п’ять-шість років ми суттєво наростили оберти в усіх напрямах — від побудови системи внутрішніх комунікацій і розвитку диджитал-каналів до запуску корпоративних сторінок, колаборацій, спецпроєктів, створення ефективних корпоративних медіа, серед яких і наша газета з накладом 150 тисяч примірників, що розлітається по всьому Заходу України. Ми посилили присутність у медіапросторі, запустили експертну платформу, організували десятки корпоративних заходів. Сьогодні наша команда здатна реалізовувати масштабні івенти: якщо колись це були кілька сотень учасників, то тепер — рахуємо тисячами. Ці зміни не сталися миттєво — за ними стоїть щоденна робота, інколи помилки, але й вагомі результати. Зараз, озираючись назад, я бачу, як багато вже вдалося зробити і як багато ще попереду. Компанія зростає — і того ж очікує від своїх співробітників. Тому навчання стало невід’ємною частиною мого життя. Велика помилка думати, що базової освіти достатньо, щоб ефективно розвиватись у професії. Безперервне навчання сьогодні — це справжній мастхев PR-ника.

Для мене робота в комунікаціях — це насамперед про довіру. Довіру моєї команди, з якою я працюю щодня, і глобальну довіру колег з усієї Компанії. Люди мають бути впевнені, що ти завжди на їхньому боці. Усередині команди це проявляється в підтримці ідей, просуванні бачення, допомозі у вирішенні проблем і складних завдань. У масштабі Компанії — в упевненості, що завдання комунікаційника полягає в тому, щоб показати найкращі сторони колег: їхню експертність і фаховість. Коли люди довіряють тобі, це найвище визнання твоєї професійності.
Пам’ятаю, що на початку роботи я нерідко стикалася зі спротивом до публічності від частини колег. Зараз усе інакше: сьогодні саме наші співробітники є брендом Компанії — експертним, прогресивним, сучасним і відкритим. У цьому є й заслуга нашої команди. Ми довели, що публічність — це не страшно й зовсім не боляче, а навпаки, корисно і для людей, і для бізнесу.

Людиноцентричність у комунікаціях — ключовий принцип. Це підхід, який я застосовую у своїй роботі, це основа нашої PR-функції і, зрештою, філософія всієї Компанії «Контінентал». Наші люди — найбільша цінність. І саме вони мають найважливіше значення. Більшість наших проєктів про людей, для людей та підсвічують цінність людини в масштабах агрохолдингу.

Я рада, що мій професійний шлях у сфері комунікацій розпочався саме в «Контінентал». Компанія задає високий стандарт роботодавця: ти навчаєшся в найкращих, працюєш із найкращими й уже не готовий погоджуватися на менше. Наша культура, інвестиції в розвиток і навчання співробітників, атмосфера та команда — це те, що «Контінентал» дає своїм людям. Щодня я ставлю собі запитання: «Що я можу дати Компанії?». Для мене відповідь очевидна: працювати так, ніби від моїх зусиль залежить успіх усієї Компанії. Такий підхід транслюю й команді, бо саме так воно і є.

Розповідь від Дарії Макарової, керівниці напряму підбору персоналу AB InBev Efes Ukraine:

• РОБОТА МРІЇ – ЦІЛКОМ РЕАЛЬНА ІСТОРІЯ, ЯКУ МОЖНА НАПИСАТИ РАЗОМ

Моя кар’єрна історія в AB InBev Efes Ukraine розпочалася відразу після закінчення університету. Пригадую свою першу співбесіду: водночас хвилююче й захопливо. Я обирала не просто місце роботи, а компанію, з якою хотіла будувати своє майбутнє. Вирішальним стало відчуття підтримки ще з перших етапів знайомства: тут вірили в потенціал молодих спеціалістів і давали можливості зростати.

За вісім років у компанії пройшла шлях від початкової позиції фахівця з технічних профілів (Відділ управління персоналом) до керівника напряму підбору персоналу. Кожен етап приносив нові знання та виклики: доводилося швидко адаптуватися, працювати в умовах змін і шукати рішення для нестандартних ситуацій. Один із найяскравіших челенджів постав переді мною зараз – формування команд у період, коли ринок праці особливо конкурентний. Ми шукаємо таланти, розповідаємо їм про наші переваги і врешті, створюємо сильні команди, які сьогодні розвивають бізнес. Це непростий, але дуже надихаючий досвід.

Зараз мої обов’язки виходять далеко за межі підбору персоналу. Я проводжу внутрішні тренінги, виступаю на ярмарках вакансій, беру участь у лекціях для студентів, допомагаю формувати навчальні програми університетів. Найцінніше у цій роботі – бачити, як студенти та молоді фахівці роблять перші кроки, знаходять себе і починають вірити у власні сили.

AB InBev Efes Ukraine активно співпрацює зі студентами та закладами вищої освіти. Щороку ми організовуємо 5–6 практик, де близько 30 студентів отримують реальний досвід: кожен має наставника з нашої команди. Ми відвідуємо семінари, оцінюємо практичні завдання студентів, долучаємося до захисту дипломних проєктів і навіть беремо участь у рецензуванні навчальних програм, щоб освіта відповідала потребам ринку.

Окрім практик, ми проводимо й освітні ініціативи. Ми виступаємо спікерами, членами журі конкурсів, проводимо практичні навчання в напрямках HR, маркетингу, виробництва й продажів. Для студентів це реальна можливість зазирнути у світ бізнесу, а для нас – шанс відкрити нові таланти.

Я пишаюся тим, що працюю в компанії, яка руйнує стереотипи. Ми залучаємо жінок на посади, які вважалися «чоловічими» – наприклад, водії навантажувачів. Велика увага приділяється навчанню. У нас діє внутрішній портал «Університет» з тренінгами, вебінарами та матеріалами з лідерства, комунікацій, а також вузькопрофільними курсами. Я особисто веду тренінг із підбору персоналу і щаслива, що можу передавати досвід далі.

Я вдячна компанії за те, що тут справді можна реалізувати себе. Мій старт у компанії став потужним поштовхом для кар’єри. І сьогодні я з гордістю кажу, що працюю в команді, яка надихає не лише мене, а й сотні студентів та молодих фахівців, які шукають свій шлях.

AB InBev Efes Ukraine для мене – це не просто роботодавець. Це місце, де віриш у власні сили, отримуєш можливості для розвитку та відчуваєш, що робота мрії – це не абстракція, а цілком реальна історія, яку можна написати разом.

Розповідає Людмила Калініченко, головна фахівчиня з впровадження змін Центру управління змінами Департаменту менеджменту персоналу UKRSIBBANK BNP Paribas Group.

• ВІД СУМНІВІВ ДО ПЕРЕМОГ: МІЙ ШЛЯХ У МІЖНАРОДНОМУ БАНКУ

14 років тому я була дівчинкою без досвіду, мала купу запитань і сумнівів: «А чи вийде?», «А чи зможу я працювати у великій компанії?», «А раптом я не дотягну?».
Пам’ятаю, як готувалася до співбесіди в UKRSIBBANK — хвилювання було космічне. Але вже з першої зустрічі мене підкорила атмосфера. Це не була суха розмова «питання–відповідь», а справжній діалог про мої цінності, мрії та те, ким я хочу стати. Я вперше відчула: тут бачать не лише досвід, а й потенціал. А коли я потрапила до нашого Головного офісу на Подолі, то зрозуміла: «Я хочу тут працювати».

Мій старт був на посаді кредитного консультанта. Мінімум досвіду — максимум бажання рости. Починала з видачі споживчих кредитів у магазинах, далі — фінансовий консультант у відділенні, операційна робота з VIP-клієнтами. Для інтровертки працювати з людьми було непросто: нова структура, шалений темп, купа процесів. Іноді хотілося здатися. Але кожен виклик ставав новою навичкою. Я навчилася працювати з опором, не боятися змін, будувати діалог у складних ситуаціях. Цей досвід загартував мене сильніше, ніж будь-які курси.

Далі був Головний банк і нові виклики. Я приєдналася до команди маркетингу, займалася напрямком продажів кредитних продуктів. Це був цікавий і творчий досвід: мені довірили напрямок, у якому я не мала бекграунду, але було бажання пробувати. І це ще раз довело: в UKRSIBBANK цінують і підтримують.

Сьогодні — ви не повірите — працюю в HR. Я завжди жартую, що інтровертка може все: навіть будувати кар’єру в напрямку, де головне — люди. Я займаюся методологіями Change Management, розвитком бренду роботодавця та є лідеркою спільноти амбасадорів. Це 85 наших колег з різних напрямків — і кожен із них надихає мене щодня. Зараз я там, де колись мріяла бути: у квітучому офісі на Подолі, з командою мрії, у просторі, де можна розкривати потенціал.
Мій спектр завдань тепер значно ширший: я долучаюся до трансформацій, внутрішніх проєктів, ініціатив, які формують імідж компанії. Наприклад, я супроводжувала зйомку відеороликів про ціннісну пропозицію — від сценарію до прем’єри. Буває непросто: велика компанія — понад 4 тисячі працівників — це завжди різні думки, інтереси, конфліктні моменти. Але саме тут я навчилася відстоювати свої позиції й водночас чути інших.
Я вдячна UKRSIBBANK за умови, які тут створені: сучасні офіси після реновацій, гнучкий графік, можливість навчатися в компанії й зовні, додаткові відпустки та програми відпочинку. Це не тільки про ефективність, а й про баланс, турботу і про те, що кожен тут — цінний. Ми маємо круті внутрішні програми для розвитку добробуту наших працівників, заохочуємо волонтерство разом з програмою «1Million Hours 2 Help» — це масштабна корпоративна ініціатива, у межах якої колеги можуть долучатися до волонтерських ініціатив у робочий час. Банк розвиває «We`re proud» — платформу дій для змін у суспільстві заради захисників, захисниць та їхніх родин. Звісно, працюємо і ще над багатьма різними напрямками великою командою.
Мої досягнення? Я будую кар’єру в міжнародному банку, почавши з «нуля». Я навчилася поєднувати роботу і материнство, не загубилася у великій структурі, а знайшла себе. Найважливіше — залишилася собою й продовжую розвиватися в напрямках, які мене надихають.

Для мене цей старт був не лише про роботу. Це був шлях, який навчив сміливості, відкритості та довірі до себе. І я точно знаю: якщо дівчинка без досвіду змогла, то змогти може кожен, хто шукає своє місце і готовий працювати над собою. Бажаю успіху!

Розповідає Тарас Грицак, старший спеціаліст з організації навчання Департаменту продажів сервісів малому та середньому бізнесу Укртелеком:

• ВІД ВИГОРАННЯ ДО НОВОГО СЕНСУ

Коли я прийшов у компанію сім років тому, чесно зізнаюсь — був виснажений. Попередня робота виснажила мене настільки, що я почувався спустошеним. Я працював тренером у великій компанії, відповідав одразу за 16 напрямків. Постійно навчав людей, але вони швидко йшли, і результати моєї роботи зникали разом із ними. Було відчуття марності: вкладаєш сили, а в підсумку не бачиш плоду своєї праці. Всередині залишалася лише втома.

У цей момент я вирішив змінити все. Хотів простого: стабільності, спокою, відчуття, що моя робота має сенс. На «Робота UA» побачив вакансію з довгою та гучною назвою — «старший спеціаліст з підвищення продуктивності проєктів продажу МСБ». Відгукнувся, прийшов на співбесіду. Якщо чесно, тоді мої очікування були мінімальними: просто знайти роботу, яка дозволить працювати без надмірного тиску. Я не шукав кар’єрних стрибків і точно не думав про масштабні проєкти.

Але життя розпорядилося інакше. Вже на початку мені доручили завдання, від якого перехопило подих. Я дивився на нього і не розумів, із чого почати. Було відчуття, ніби мене кинули у воду, а я не вмів плавати. З’явилися сумніви: «Може, я не підходжу? Може, помилився, обравши цю роботу?» Проте водночас усередині прокинулося бажання довести — самому собі й іншим, — що я впораюся. Я залишався на роботі допізна, вникав у деталі, робив крок за кроком. І коли нарешті все запрацювало, прийшло відчуття тріумфу: «Я зміг». Це стало першим переломним моментом.

Важливою була й підтримка керівника. Мій директор Валерій Фойняк повірив у мене сильніше, ніж я сам у себе. Він довіряв мені нові проєкти, давав простір для ініціативи, мотивував рухатися далі. І поступово я зрозумів: у мене є потенціал, якого сам раніше не бачив. Ця віра з боку компанії і людей поруч стала ключем до моїх змін.

Звісно, викликів за ці роки було чимало. Були проєкти, які вимагали роботи з ранку до ночі, навіть у вихідні. Були моменти, коли опускалися руки. Але завжди поруч була команда. Колеги стали другою сім’єю: ми ділили і навантаження, і радощі, і маленькі свята, які часом сам організовував, щоб усім було тепліше працювати. І це відчуття єдності давало сили рухатися далі.

Сьогодні я відповідаю за адаптацію нових спеціалістів. Понад 40 людей довіряють мені свій перший досвід у компанії Укртелеком. І я відчуваю величезну відповідальність: хочеться передати їм ту підтримку, яку сам колись отримав. Бо знаю, наскільки важливо вчасно відчути: у тебе вірять.

Якщо озирнутися назад, то бачу, яким різним був мій шлях. Я прийшов сюди вигорілим, із бажанням просто спокійно працювати «на своєму місці». А сьогодні впевнений у собі й бачу, що можу більше. І найцінніше в цьому — те, що компанія й люди поруч допомогли мені відкрити цей потенціал.

Мій девіз по життю – Semper fidelis, «Завжди вірний». Я вірний Укртелеком не лише тому, що він дав мені роботу. А тому, що саме тут я знайшов себе.

Власну історію розповідає Олександра Артемова, менеджерка з розвитку бренду роботодавця UKRNAFTA:

• ВИЙШЛА НА НОВУ РОБОТУ, НАЧЕ ПІСЛЯ ВІДПУСТКИ ДО СВОЇХ ПОВЕРНУЛАСЬ

Кар’єру я починала у 2004 році, ще будучи студенткою. Стала журналісткою молодіжного телепроєкту, вперше взяла до рук мікрофон і почала разом з глядачами обговорювати актуальні для молоді теми та шукати шляхи вирішення життєвих питань: працевлаштування, цікаві професії, як поєднувати навчання і роботу, кредитування житла для молодих сімей. Тоді я вперше зрозуміла, що моя робота — не просто про інформацію, а про вплив: допомагати людям знаходити відповіді, бачити можливості і вірити, що вони можуть змінювати своє життя.

Сенс моєї діяльності не змінився і досі – створювати простір для розвитку людей та організацій. Я працюю у сфері комунікацій та HR, де мої кар’єрні стежки привели мене до UKRNAFTA — найбільшої нафтогазовидобувної компанії України. Тут я долучена до розробки стратегії залучення талантів, розповідаю чинним і майбутнім працівникам про наше життя та популяризую роботу у галузі, яка є стратегічною для країни.

В UKRNAFTA я вийшла щойно приїхала з відпочинку. Ще не встигла розпакувати валізу, а вже прасувала спідницю на свій перший робочий день. І він видався таким, ніби я повернулась із відпустки до своїх колег: привітні люди, щирі усмішки, знайомства, обійми. Мені провели всі необхідні інструктажі, показали офіс, укриття, місця для кавування та обіду. А ще подарували неймовірний велкампак для новачка: стікерпак, павербанк, чашка, блокнот, рюкзак та пляшка для води. Стікери UKRNAFTA одразу прикрасили мій ноутбук і смартфон. Кількома навіть довелось поділитись із сином, адже він теж оцінив.

Ще на етапі першого інтерв’ю сподобались задачі, що були у моїй зоні відповідальності, соціальний пакет та умови праці. А після другої зустрічі і знайомства з колективом, остаточно зрозуміла, що дуже чекаю на цей офер. Захотілось ділитися досвідом, розвивати нові підходи, підтримувати високу планку і встановлювати її ще вище. Вирішальним стало те, що виклик тут — амбітний: будувати і зміцнювати бренд роботодавця компанії, яка є драйвером енергетичної незалежності України.

У нас неймовірна команда. Креативні та залучені UKRNAFTA Influencers уже в перший тиждень поділилися десятками ідей і драфтів для корпоративних відео. Я навіть створила окремий список-нагадувач, щоб нічого не загубити й додати свої ідеї. І, знаєте, тепер я не просто HR-комунікаційниця — я трішки блогерка :-).

Особливо цінно, що в нас є проєкти на підтримку військових і ветеранів, студентів нафтогазової галузі, розвиток жінок у професіях, де ще донедавна панували стереотипи. Це не лише про роботу, це про цінності, які відгукуються особисто мені. Коли компанія і ти дивитесь в одному напрямку — це потужний стимул рухатись далі.

Мій шлях в UKRNAFTA тільки починається. У вересні буде місяць, як я нафтовичка. Але в цьому шаленому (у хорошому сенсі) темпі є відчуття, що я тут значно довше. І хочеться, щоб кожен, хто тільки починає свій кар’єрний шлях чи змінює роботу, пережив той самий стан — коли від першого дня ти відчуваєш, що тут твоє місце.

І наостанок хочу поділитись порадою: завжди прислухайтесь до себе, шукайте ті можливості, де ви зможете зростати, впливати та робити корисне. І не бійтеся брати на себе відповідальність за сміливі проєкти — саме вони роблять роботу не просто роботою, а частиною життя, яка надихає.

Мирослава Войціцька, керівниця відділу рекрутингу, HR Business Partner у компанії Kormotech:

У Kormotech ми переконані, що розвиток компанії неможливий без розвитку людей. Саме тому активно підтримуємо діалог з молодими фахівцями – беремо участь у ярмарках вакансій, форумах кар’єри та створюємо власні можливості для старту.

Зокрема, маємо внутрішній проєкт стажування для студентів та випускників. У першому пілотному наборі троє з шести учасників успішно долучилися до нашої команди на постійній основі, а зараз готуємо новий набір із фокусом на R&D-напрям. Це ще один крок до того, щоб поєднати інновації з експертністю й відкрити двері для нових талантів.

За роки діяльності компанія Kormotech стала не лише лідером українського petfood-ринку, а й  стала гравцем глобального рівня. Ми пишаємось тим, що змогли збудувати сильну команду професіоналів, які щодня працюють над тим, щоб наші продукти були якісними, інноваційними та конкурентними.

Особлива гордість – це люди, які залишаються з нами надовго та розділяють цінності компанії.

Розповідає Віка Петришак, фахівчиня з комунікацій та організації подій у компанії Kormotech:

У кожного з нас своя «точка відліку». Для мене такою стала програма стажування в Kormotech.

Усе почалося восени 2024 року. Тоді Kormotech лише запускав «Кар’єрний старт» — оплачувану стажерську програму для студентів старших курсів і молодих спеціалістів. І я була серед перших, хто наважився податися.

На той момент я якраз завершувала навчання в університеті та мала невеликий досвід роботи. Мріяла потрапити у велику компанію, розвиватися, брати участь у масштабних проєктах. Але дуже переживала, що практично не маю досвіду.

Про програму я дізналася від керівниці магістерської програми, яка запросила Віру Бурак — менеджерку з дослідження ринку в Kormotech, яка також навчалася на тому самому факультеті, що й я. Віра поділилася своїм досвідом роботи в компанії, і це стало вирішальним. Я написала резюме, мотиваційний лист — і вже за кілька днів мене запросили на співбесіду.

Я пройшла відбір. Найбільше хвилювалася перед співбесідою з майбутньою керівницею В2В та іміджевих комунікацій у компанії Kormotech, Олесею Кухарчишин. Чомусь вона мені здавалася дуже строгою. Але у житті виявилася повною протилежністю.

Моїм першим завданням було вичитка календарів та листівок. Але все швидко набрало обертів. Уже за кілька тижнів я допомагала організовувати візити на виробництво, комунікувала з підрядниками, координувала виготовлення мерчу, готувала POS-матеріали, брошури та буклети до міжнародних виставок Zoomark 2025 та навіть TradeMaster. Одна з моїх мікроперемог — за пів дня створила 80 (!) унікальних запрошень у Canva.

«Ми поставили їй три цілі на період стажування, а вона виконала сім», — з усмішкою згадує Олеся Кухарчишин. — «Такі працівники не трапляються щодня. Їх треба цінувати».

Найбільшим викликом для мене були телефонні дзвінки. Спочатку дуже хвилювалась — раптом скажу щось не так. Або подзвоню, коли людина на нараді. А зараз — це вже рутина.

Стажування тривало шість місяців. І мені дуже хотілося і надалі працювати у компанії.

«На момент, коли стажування підходило до завершення, я зрозуміла, що не можу так просто відпустити Віку. Бо навіть на початках вона показала, що має характер, ініціативу і бажання працювати на результат. І хоча на той момент у відділі не було відкритої вакансії, ми шукали варіанти. І таки вдалося нам залишити Вікторію в команді», — розповідає Олеся Кухарчишин, керівниця Вікторії.

Якщо порівнювати зі стартом стажування, то мій спектр обов’язків розширився: від редагування календарів та вичитки текстів — до організації подій, виготовлення сувенірної продукції та роботи з підрядниками.

Знаєте, що мене найбільше вразило, коли я проходила співбесіду в компанію? Мені почали розповідати про цінності, місію компанії, а не одразу про обов’язки — і це мені дуже сподобалося.

Я ціную довіру, підтримку команди, гнучкість у роботі й простір для розвитку. Мені важливо знати, що в мене вірять — це мотивує рухатися вперед!

Розповідь від Юлії Ткаченко, заступниці генерального директора з продажів в мережах та розвитку, ПП ВТК «ЛУКАС»:

• ВІД «ТИХОЇ ГАВАНІ» ДО ДРАЙВУ ПРОДАЖІВ, МАРКЕТИНГУ, РОЗВИТКУ ТА НЕЙМОВІРНИХ ПРОЕКТІВ

Вісім років тому я прийшла в «Лукас» як менеджерка з фінансової роботи. Моє бажання було дуже просте: стабільність, спокій і тимчасово жодних вершин.
Але «тиха гавань» тривала рівно півроку — бо коли в тобі живе ініціатива і «А давайте спробуємо…», кар’єра швидко переходить на інший рівень — сьогодні я заступниця генерального директора.

Спочатку — керівництво фінансовим відділом.
Через два роки — відділ продажів у мережах. Це був виклик, який змінив мене: швидше, якісніше, сміливіше. І все це разом із командою, яка завжди була готова «стрибати в невідомість».
Ще через три роки вже було кілька напрямків: продажі в мережах, маркетинг та розвиток.

Про що це насправді? Це не про «успішний успіх».
Це про:

• цінності, які в компанії живі — обирайте компанії, які Вам близькі;
• особисту дисципліну, коли “вже зовсім не можу, але ще трішки треба”;
• системність і команду;
• надихаючі проєкти й маленькі але такі важливі моменти які надихають.

— колись на зустрічі засновник компанії Віталій запитав чи полюбляє родина яблука — я відповіла “так”, і ми розійшлися далі по своїм справам. Осінній робочий день був важким і закінчився пізно ввечері — сівши в авто, я відчула неймовірний запах яблук — “антоновка”, як у дитинстві у бабусі — на задньому сидінні стояла коробка яблук…

Важливо, що засновники компанії завжди в процесі. Їх залученість в операційну діяльність та щирі цінності формують основу корпоративної культури, яка надихає та об’єднує.

Саме це дозволяє:

• швидко ухвалювати рішення,
• бачити проблеми та можливості зсередини,
• мати гарні результати,
• вдосконалювати бізнес щодня.

І для мене це приклад. Отож, горизонтальна кар’єра — це не міф. Це реальна й захоплива історія.

А улюблена фраза засновників компанії  LUKAS: «Компанії створюють власники. А Великими їх роблять Команди», мотивує завжди рухатися вперед.

Розповідає Ярослава Терещенко, провідна менеджерка з управління персоналом, KPMG в Україні:

Мій досвід до KPMG в Україні був значним: я прийшла на позицію HRBP після того, як одноосібно вела HR-напрям у невеликій міжнародній організації. Тому критерії вибору нового роботодавця були високими і вимогливими. Я прагнула не лише поглибити вже здобутий досвід і знання, але й відточити навички на більш глибокому рівні і в більших масштабах.

Процес співбесіди був швидким і викликав довіру. Відповіді на всі мої питання були щирими і відчувалося, що немає обіцянок чогось абстрактного. Очікування від ролі на позиції були чітко проговорені. Імпонувало те, що я проходила співбесіди з майбутніми стейкхолдерами, що дозволило одразу визначити свою команду і зрозуміти, із ким буду працювати щодня.

Після приєднання до компанії я отримала якісний онбординг. Найголовніше – завдання, які ставилися переді мною, були реалістичними, очікування зрозумілими, а підтримка – достатньою на кожному етапі. Компанія і моя команда були людино-орієнтованими, що допомогло увійти в роль без додаткового стресу. Довіра до мене як до професіонала справді надихала. Я змогла виступити на студентському заході як спікерка через три місяці роботи – це новий досвід у кар’єрі і підтвердження потенціалу, який у мені бачать.

Попри динаміку бізнесу, з правильним управлінням власним часом я маю можливість користуватися навчальними можливостями різного формату та тривалості. Це дозволяє отримувати нові знання і навички. Атмосфера в команді сприяє розвитку – мені жодного разу не відмовили у відповіді на питання, часто допомога була проактивною.

Маю можливість працювати в гібридному форматі, відвідуючи офіс за потребою. Це вирішує питання безпеки і особисті аспекти, пов’язані із сім’єю. Роботодавець орієнтований на результат, а не на процес чи мікроменеджмент. Моя керівниця не зловживає мікроменеджментом, що дозволяє отримати рівень довіри і простір для маневру у виконанні робочих завдань. Це важливо, коли ти не на початку своєї кар’єри.

За короткий період роботи я опанувала новий функціонал, як-то бюджетування, проведення опитувань та деякі інші HR процеси. Завдання були зрозумілими, а підтримка відчувалася на кожному кроці. У майбутньому я планую поглибити розуміння і відточити підходи, знаючи, що бізнес і команда будуть поруч.

Цей досвід у KPMG зміцнює мою впевненість і мотивує рухатися далі у професійному розвитку.

Далі історія Ірини Антоненко, начальниці відділу маркетингу, ТОВ “Далгакиран компресор Україна”:

У компанію Далгакиран компресор Україна я приєдналася навесні минулого року, і вже з перших кроків зрозуміла, що це особливе місце. Співбесіда була незвичайною — окрім рекрутера та директора, останній етап проходив у колі колег: топ менеджери ставили свої запитання та ділилися очікуваннями від майбутньої співпраці. Такий підхід одразу справив враження: тут цінують думку команди, адже саме з нею належить працювати щодня. Вже тоді відчула, що хочу залишитися — відкритість, доброзичливість і почуття гумору співробітників стали для мене вирішальними.

До цього я мала досвід роботи в різних компаніях, але саме тут мене здивувало справжнє ставлення до людей. У нас є свобода дій, можливість реалізовувати власні ідеї та запускати нові проєкти. Головне — тебе не карають за помилки, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить. Така атмосфера дозволяє розкривати потенціал, рости професійно і відчувати справжнє натхнення. Люди тут працюють не «тому, що треба», а тому, що хочуть. І саме це, на мою думку, є секретом успіху компанії.

Поряд із професійним зростанням мені вдалося ініціювати й реалізувати кілька цікавих задумів. До 20-річчя компанії ми підготували книгу про історію та людей, які тут працюють понад 10–15 років. Також створили дитячу книжку про наше обладнання та навіть брендового маскота — «Далгакиранчика». Такі проєкти не лише підсилюють бренд роботодавця, а й формують емоційний зв’язок із сім’ями наших співробітників.

Важливу роль у житті компанії відіграє командний дух. Ми маємо власний спортивний майданчик і футбольне поле, де проводимо турніри з футболу, тенісу, волейболу. Особисто я навіть відкрила для себе нове хобі — почала грати в теніс. Це не тільки про спорт, а й про єдність: ми разом працюємо і разом відпочиваємо, і саме це формує справжню команду.

Сьогодні мої обов’язки значно розширилися, я долучаюся до різних напрямів роботи та маю можливість постійно вдосконалювати свої навички. Пишаюся тим, що є частиною цієї компанії, де довіра, підтримка та можливість творити стають основою щоденної роботи.

Розповідає Анфіса Сіньова, директорка з маркетингу Фабрики каталогів «Printstore Group»:

• МІЙ СТАРТ У КОМПАНІЇ @ФАБРИКА КАТАЛОГІВ PRINTSTORE GROUP

Коли я вперше прийшла на співбесіду до Printstore Group, я відчувала водночас і хвилювання, і велику цікавість. Мені було важливо, щоб робота поєднувала професійний розвиток із атмосферою довіри й командності. З перших кроків мене вразило те, як відкрито й детально розповіли про компанію, її цінності та перспективи. Саме це стало визначальним — я зрозуміла, що тут я можу реалізувати себе, а не просто «відпрацьовувати години».

Звичайно, старт був непростим: нові завдання, швидкі темпи, необхідність зануритися в поліграфічні процеси й маркетингові стратегії. Але саме ці виклики і стали моєю мотивацією. Я навчилася бачити роботу ширше — від тонкощів виробництва каталогів до побудови довгострокових комунікацій із великими компаніями.

Окрім цього, мої особисті цінності співпали з цінностями компаніі:

– прагнення до зростання і постійного навчання;

– креатив і відкритість до всього нового;

 – завдяки сервісу робити «WOW»;

 – створювати згуртовану команду і сімейний дух;

– залишати час для розваг.

Сьогодні мій спектр обов’язків значно розширився: я відповідаю не лише за щоденну операційну діяльність, а й за стратегічні напрямки, беру участь у створенні презентацій для галузевих форумів, допомагаю просувати бренд компанії як роботодавця. Ми всією командою вчимося постійно: курси, воркшопи, обміни досвідом — це звична частина нашого життя.

Особливо ціную, що компанія створює всі умови для продуктивної праці: сучасне обладнання, комфортний офіс, зручні формати роботи, підтримку керівництва й, звичайно, команду, яка завжди підставить плече. Є й приємні «плюшки» — корпоративні події, святкування, маленькі традиції, що об’єднують. Це робить роботу не лише обов’язком, а й частиною життя.

За роки в компанії я пишаюся тим, що стала свідком і учасницею багатьох великих проєктів, які показали: навіть у непростих умовах можна робити речі, що надихають і залишають слід. Були й складні моменти — наприклад, форс-мажорні ситуації з термінами чи узгодженнями. . Інколи в нас виникають складні ситуації, але ми навчились усе спокійно обговорювати. Та й за роки співпраці у команді виникли такі стосунки, що ми розуміємо одне одного з першого погляду. Якщо є повага і зацікавленість у співпраці, завжди можна знайти спільну мову. 

Цей шлях навчив мене: кар’єра — це не лише професійне зростання, а й розвиток особистості. І я вдячна компанії за можливість пройти його саме тут.

Свою історію розповідає Віта Гольдман, головна редакторка, засновниця і власниця онлайн-журналу «Українки».

• ВІД ПРАКТИКИ В КОМАНДІ УНІАН — ДО ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ

От чесно, мій професійний шлях — це щоразу якесь дивне везіння, починаючи з першого місця роботи. Уявіть, я студентка без досвіду роботи — і мене беруть у найкрутіше, найпрогресивніше на той час інформаційне агентство УНІАН! Дівчинка зі Львівщини, з вулиці, шукає місце для літньої практики.

Я просто пішла на Хрещатик, 4, в Українське незалежне інформаційне агентство новин, повз яке вже проходила сотні разів і у мріях там давно працювала.

На першому поверсі сидів вахтер, спитав: «Ви до кого?» Я — наївно, без жодної думки, що треба записуватися на прийом і що редактору взагалі не до мене, — кажу: «Я на практику». Він: «А, тобто до Рубана?» Я — не маючи поняття, хто такий Рубан, — кажу: «Напевно». І тут проходить той самий Рубан, якого я в очі не бачила, як і він мене. Вахтер його гукає — мовляв, тут до вас практикантка.

Треба віддати належне тодішнім керівникам і команді УНІАН — це були неймовірні люди: чуйні, людяні, драйвові, без корони на голові.

Вони стали для мене отим правильним прототипом редакторів і колег: завжди вислухати, звернути увагу, приділити час, щоб не пропустити щось цінне, класне, важливе. Володя Рубан зупинився, вдумливо мене розпитав: звідки, що, як я. Зрозуміло, він бачив, що перед ним «зелене дитя», але його зачепила моя мова — я, львів’янка, вільно, грамотно і, сподіваюсь, розумно відповідала українською, яку тоді в Києві лише починали запроваджувати й опановувати. І він запропонував мені на час практики допомагати дівчатам з відділу анонсів, які складали дайджест подій на тиждень.

Робота практикантки була ненормованою і не оплачувалася, але з 10:00 і до вечора кожен божий день я самовіддано телефонувала за виданим мені довжелезним списком номерів — часто до півсотні дзвінків. Згодом мій голос вже знали всі прес-служби міністерств і відомств і стурбовано телефонували самі, якщо я їх довго не турбувала. Я систематизувала список номерів, розробила шаблони під кожну групу — тобто старалася, як могла, полегшити роботу дівчатам відділу. Через місяць вони вже доручали мені складніше завдання — писати анонси, потім — формувати дайджест подій.

Так літо і практика збігли дуже швидко, а покидати УНІАН я зовсім не хотіла, адже у мене склалися чудові стосунки з колективом. Там працювала половина нинішніх зірок і топ-менеджерів ТВ і медіа, вже тоді справжніх профі. Вони й запропонували Володі Рубану взяти мене у штат. Із зарплатою! Як зараз пам’ятаю — тридцять доларів! Для мене, студентки, це були шалені гроші — перші свої! — з якими я одразу ж пішла в ЦУМ і купила… зелене пальто мамі, про яке вона давно мріяла.

Через півтора року мене забрали у відділ політики УНІАН кореспонденткою. Це були насичені і неймовірні сім років! І все завдяки тому, що мене, студентку з вулиці, не оминули і не побоялися дати шанс, а в мої 24 роки ще й призначили редакторкою тижневика «УНІАН-політика».

Після УНІАН розпочалась нова ера в моїй професійній діяльності. Жіночі видання, у яких я працювала майже 16 років, — «Наталі», український Vogue, а тепер і мій власний онлайн-журнал «Українки» —

це серйозний бізнес, це якісні тексти, резонансні і соціальні теми, це відомі автори, і це, фактично, рупори жіночої спільноти. Але то вже зовсім інша історія…

Цікаво, що зазвичай ми сприймаємо світ крізь аксіоми, шаблони, застиглі парадигми мислення. Але варто дізнатись, що колега має зовсім інший досвід, підхід, сприйняття — і наші кордони можливого значно розширюються. Тому такі історії мають величезний позитивний вплив на нашу мотивацію.

Розповідає Антон Бабенко, керівник ІТ-департаменту ГК KIDDISVIT.

• МОЖЛИВОСТІ НАМ ЗАВЖДИ НАДАЮТЬСЯ. ГОЛОВНЕ — ВЧАСНО ЇХ РОЗГЛЕДІТИ

Моя історія в корпорації KIDDISVIT розпочалася у далекому 2015 році. Коли я вперше завітав у компанію, я мало що знав про неї. Моя добра знайома запропонувала пройти співбесіду, бо саме тоді компанії був потрібен системний адміністратор.

Прочитавши опис вакансії, я зрозумів, що шукають спеціаліста, навички роботи якого були занадто високими і ніяк не співпадали з компетенціями потенційних кадрів у Дніпрі. Мої знання і навички не були виключенням, та все ж я вирішив спробувати, бо для мене це був драйвовий виклик.

Я прийшов на співбесіду і не тільки не зміг відповісти на запитання, а навіть не зрозумів деякі з них. Виявилося, що компанія KIDDISVIT використовує новітні і трендові продукти. Це дуже вражало й лякало водночас, бо я побачив, що моїх скілів поки недостатньо. Я майже змирився, що це поразка, як тут надійшов неочікуваний зворотний зв’язок від HR-менеджера. Мені запропонували взяти два тижні тайм-ауту, пройти експрес-навчання і виконати домашнє завдання за тими продуктами, назви яких я на співбесіді почув уперше. Саме в той момент я зрозумів, що ця компанія дбає про розвиток, можливості й удосконалення.

Я мав зробити все можливе і неможливе, аби виправдати очікування команди KIDDISVIT і стати її членом. І я це зробив! Мої перші кроки на посаді системного адміністратора були досить складними. Разом з тодішнім керівником ми почали реформувати ІТ-департамент. Досвід і навички, що їх я отримав за той період, неможливо було порівняти з усім моїм попереднім досвідом.

Але я був максимально мотивованим і налаштованим на результат, тому все вдалось. Труднощі не лякали, а, навпаки, додавали запалу і впевненості. Я мав довести, що компанія не помилилась, обравши мене. Саме так я досяг нових цілей — став провідним системним адміністратором, а згодом — керівником відділу ІТ-інфраструктури. А це зовсім інший рівень відповідальності, причому не тільки за себе, а й за результати роботи команди.

Мій приклад зростання в компанії KIDDISVIT — не про фантастичну вдачу, а про роки плідної співпраці з командою, роки перешкод, провалів, навчання, досвіду, віри в себе, вдячності, підтримки колег. Це історія про вміння збирати сили для нового ривка вперед. Адже можливості нам завжди надаються, головне — вчасно їх розгледіти і докласти зусиль, щоб ними скористатись. Тож хотілося б побажати колегам: знайдіть свою компанію і постійно рухайтесь вперед!

Розповідає Катерина Бас, старша консультантка напряму юридичних послуг, KPMG в Україні:

Мій шлях у KPMG в Україні почався зі співбесіди. Атмосфера була настільки відкритою та дружньою, що хвилювання зникло одразу. Я відчула щирість і доброзичливість як від HR, так і від менеджера, з яким спілкувалася. Це був не сухий відбір, а щирий діалог: ми знайомилися одне з одним, я ділилася своїм досвідом та очікуваннями, а команда розповідала про компанію й можливості.

Особливо підкупила уважність HR: моє резюме розглянули детально й навіть запропонували більш релевантну до мого досвіду позицію, ніж та, на яку сама подавалася. Це була не формальна оцінка кандидата, а чесний діалог, у якому мене побачили як людину. Саме тоді я зрозуміла: хочу почати кар’єру саме тут.

З перших днів роботи відчула, що KPMG – це середовище, де кожен має голос. Ти можеш відкрито висловити свою думку, поділитися ідеєю чи навіть сумнівом – і тебе не засудять. Навпаки, завжди є готовність вислухати, допомогти, підказати. Це дуже важливо, адже саме атмосфера довіри й взаємоповаги створює той фундамент, на якому будується професійне зростання.

Звісно, були виклики: нові задачі, нові підходи, інтенсивність проєктів, дедлайни – усе це інколи змушувало виходити із зони комфорту. Але щоразу поруч була команда, яка підтримає і допоможе знайти рішення. Тож кожна складність перетворювалася на можливість навчитися новому.

Сьогодні мої обов’язки стали значно ширшими. Я залучена до різних процесів, маю більше відповідальності. Постійне навчання – ще одна велика перевага роботи в KPMG. Тут завжди є доступ до тренінгів, майстер-класів, обміну досвідом, що дозволяє залишатися в тонусі й розвивати нові компетенції.

Водночас компанія піклується й про те, щоб ми могли працювати максимально ефективно. Сучасні офіси, зручні формати співпраці, гнучкий підхід до робочих процесів – усе це справді допомагає відчувати баланс. А ще – маленькі «плюшки», які формують командний дух: корпоративні заходи, програми підтримки, можливості для неформального спілкування. Саме такі моменти зміцнюють команду і створюють ту особливу атмосферу, яку складно передати словами.

За час роботи я вже досягла певних результатів, якими пишаюся: нові знання, досвід роботи з різними проєктами, уміння швидше знаходити рішення навіть у непростих ситуаціях. Але найбільша гордість — це відчуття, що я є частиною великої команди, яка надихає, підтримує й щодня допомагає ставати кращою версією себе.

Для мене старт у KPMG став не лише професійним кроком, а й важливою особистою подією. Це місце, де робота перетворюється на шлях розвитку, а колеги стають справжніми однодумцями. І я щиро рада, що обрала саме цей шлях.

Наступну історію про початок кар’єри розповіла Ольга Ліщина, менеджерка з комунікацій «ДТЕК Енерго».

• ЯК Я НЕ СТАЛА АКУЛОЮ

Якось на початку 2010-х я прийшла на співбесіду в одну регіональну енергетичну компанію. Мене уважно слухали, поки я розповідала про свій досвід, ідеї, проєкти та все інше (мені здавалося, що «є контакт»), а потім сказали: «Ви хочете робити якісь прекрасні речі для людей, наче якась квіточка. А нам потрібна зубаста акула, щоб прогинати під себе журналістів і диктувати свої правила, бо ми хочемо стати, як ДТЕК». Це було образливо і неприємно. Я фахівець, а ніяка не квіточка. Та й взагалі, що це таке? Але якщо дивитися правді у вічі, то в бізнесі тих років запит на акул дійсно був величезний. Ціль — понад усе, компроміси — це слабкість: «Невже ти не можеш їх змусити?» і все таке інше. Не-егоцентричний бізнес був якимось нонсенсом. Навіть у тих функціях, які в цілому геть про інше — про людей, співпрацю, єднання заради надихаючих справ, просвіту, — від тебе очікували скіл «прогинати світ». Це мене дуже мучило, бо мені подобалась ця професія, подобалась моя справа і ті можливості, які вона могла надати, проте це був принципово не мій підхід.

Але ж є закон природи: виживає той, хто пристосовується. І я почала читати книжки про бізнес і психологію, намагаючись виховати в собі ті якості, які дозволять стати більш акулячою. І — о диво! — у кращих із цих книжок йшлося про таке: розвивай компетентність; вчися гнучкості; враховуй інтереси всіх; у конфлікті краще рішення — це winwin, а не «або по-нашому, або ніяк». Отже, знайшло підтвердження моє внутрішнє переконання в тому, що співпраця — це круто й екологічно, а розбивати лобом стіни (чужі) — навпаки, і я заспокоїлася.

Пройшов якийсь час, і я прийшла на роботу саме в ДТЕК. І тут було і є дуже багато проєктів, які, маю надію, підпадають під опис «прекрасні речі для людей». І водночас для бізнесу. Бо бізнес — це і є люди.

А зараз акулячий підхід все більше зникає: вже кілька років поспіль у нас міцнішає тренд на співпрацю. Є чудові, є неочікувані, є такі, що думаєш: «О, а так можна було?» — і це дуже круто. І до речі, є ще один закон природи, точніше спостереження: зграя дельфінів, які вміють добре співпрацювати, завжди перемагає акулу…

Розповідає Олександр Саакянц, інтерн, департамент податкового та юридичного консультування, KPMG в Україні:

Про компанію KPMG я знав ще до того, як почав шукати роботу в фінансовій сфері. Це ім’я звучало впевнено – всесвітньо відомий бренд, який входить до «великої четвірки». Проте вирішальним поштовхом для мене стала порада друга, який уже тривалий час працював у компанії. Він добре знав мене як людину з амбіціями, і саме він підштовхнув мене надіслати резюме. Його підтримка, допомога у підготовці до співбесіди та щира віра в мене додали впевненості – і це було надзвичайно важливо на старті.

Співбесіда складалася з трьох етапів: розмова з HR, технічне інтерв’ю з майбутнім керівником і заключна зустріч із директором напряму. Уже на першому етапі мене приємно вразила відкритість компанії до студентів без попереднього досвіду. Головне – це знання, бажання розвиватися і готовність вчитися. Технічне інтерв’ю було схоже на екзамен – багато запитань, але всі вони чіткі та по суті. Без зайвої «води», але й без тиску. А розмова з директором пройшла легко й доброзичливо – ми обговорювали не лише професійні завдання, а й моє бачення командної роботи та майбутнього розвитку. Саме тоді я відчув, що KPMG – це середовище, де цінують людей, їхні ідеї та потенціал.

Вирішальним у моєму виборі стала мотивація, яку мені передала керівниця під час співбесіди. Вона дуже чітко окреслила можливості росту, перспективи розвитку та ті виклики, з якими я можу зіткнутися. Це було надзвичайно надихаюче – розуміти, що попереду не лише робота, а й шлях професійного становлення в міжнародній компанії.

Перші виклики і нові можливості
Найбільшим викликом стало опанування нового програмного забезпечення. Це серйозні інструменти, які дозволяють працювати з великими масивами фінансових даних, і на початку вони здавалися складними. Але згодом я зрозумів, що саме завдяки цим системам ми можемо оптимізувати процеси й робити роботу значно ефективнішою.

Сьогодні я працюю у команді Tax Compliance. Моє коло завдань стало набагато ширшим: підготовка місячних, квартальних і річних звітів, участь у процесі перевірки роботи бухгалтерських відділів клієнтів, інвентаризація первинної документації, робота з Excel і аналітика великих обсягів даних. Кожен день приносить щось нове – і це тримає в тонусі.

Особливо ціную можливості розвитку, які надає компанія. Внутрішня платформа KPMG – це справжня бібліотека знань: від курсів по Microsoft Office та управлінських навичках до тренінгів із використання штучного інтелекту у повсякденній роботі. Це допомагає не лише підвищувати професійний рівень, а й розвивати «м’які» навички, які важливі для командної роботи та комунікації з клієнтами.

Внесок у бренд роботодавця
KPMG – це не тільки про цифри й аналітику. Це ще й про відповідальність перед суспільством. Я із задоволенням беру участь у благодійних і просвітницьких ініціативах компанії. Наприклад, долучався до традиційного забігу під каштанами навесні 2025 року та до Career Day у КНУ імені Тараса Шевченка, де ми розповідали студентам про можливості кар’єри в KPMG в Україні. Також беру участь у благодійних зборах і це додає особливого сенсу роботі, адже бачиш, як твоя компанія реально впливає на життя країни.

Атмосфера та «плюшки»
Чесно кажучи, одна з причин, чому тут так комфортно, – це корпоративна культура. У компанії є гнучкий графік і можливість поєднувати роботу з навчанням, а також працювати віддалено. Для студентів створено спеціальний підрозділ, де допомагають адаптуватися, навчають технічним навичкам і розвивають лідерський потенціал.

А ще є безліч активностей, що допомагають відчувати себе частиною команди: від поїздок на екоферму і картингу до перегляду кіно просто неба та літніх корпоративів із неймовірною атмосферою. Ну і, звісно, система бонусів – як квартальних, так і за успішно реалізовані проєкти. Це завжди приємне визнання твоєї роботи.

Досягнення і уроки
За час роботи в KPMG я значно покращив навички роботи в Microsoft Office та ефективної взаємодії з колегами та клієнтами на різних рівнях, розібрався у специфічному ПЗ, яке сьогодні є важливим інструментом у фінансовій сфері. І це лише початок.

Звичайно, не обходилося без труднощів. Пам’ятаю, як на початку роботи я припустився помилок, освоюючи нове програмне забезпечення. Було відчуття відповідальності й навіть хвилювання. Але саме тоді я зрозумів, що в компанії підтримують культуру відкритого діалогу: колеги й керівники завжди готові пояснити, підказати, допомогти розібратися. Це не про тиск, а про партнерство й взаємоповагу.

Якби усі ці історії я прочитала в якихось романах, я б сказала, що автори все максимально розфарбували у рожевий колір, бо в житті так гладко не буває. Але доля благоволить наполегливим і цілеспрямованим, тому всі описані «казковості» про початок кар’єри в історіях наших колег — повнісінька правда, і вона має надихнути вас крок за кроком діяти, перетворюючи мрію на мету і на конкретні кроки для її досягнення.

Дякуємо героям нашого інтерв’ю за відвертість, творчість і креатив. Це круто!

Продовжуємо жити, працювати, розвиватись. Слава Україні!